Коли британці хочуть підкреслити велелюдність якоїсь події, то кажуть, що туди пішов кожен чоловік і його собака. У Сполученому Королівстві не питають, чи є у вас пес, а питають, як звати улюбленця.
Коти, морські свинки, хом’яки, канарки й папуги – тут необов’язкові, а от собака -“must have”.
Перше, що впало в око під час мого першого перебування в Англії, це відсутність безпритульних собак. Літні люди пригадують, що востаннє бачили безпритульних собак у воєнні роки. Коли бідолахи бігали зграями у пошуках своїх господарів, – пише ВВС-Україна.
З котами складніше — на вулицях ви не зустрінете жодного бездомного кота, а от в лісах і полях живуть здичавілі нащадки котів, які давно втекли з дому. Приручити їх неможливо, тому зоозахисники лише спостерігають за ними, а також відловлюють хворих, підгодовують і стерилізують.
“Собака на все життя, а не лише на Різдво”
Наліпки з такими написами з’являються повсюди задовго до Різдва, аби нагадати людям про відповідальність перед тваринами та суспільством.
Кожен британець, що заводить собаку, має пам’ятати, що в країні Актом від 1991-го року заборонені такі породи як американський пітбуль, дого аргентинос, японська тоса й філа бразильєра.
До небезпечних, але дозволених порід відносять стаффів, ротвейлерів, бульмастифів і чомусь німецьких вівчарок. Для трьох перших намордник на прогулянці є обов’язковим, але на вівчарку тут дивляться крізь пальці.
Віднедавна в Англії усіх собак зобов’язали носити нашийники, дарма, що вони є болючими для дрібних порід. На нашийнику має бути інформація про власника, а сама тварина, ясна річ, чипована. За невиконання вимоги можна “заробити” штраф до 5 тис. фунтів.
Перед тим, як взяти додому цих гавкунів, потрібно зважити свої матеріальні й житлові можливості та кількість часу, який ви можете приділити своєму улюбленцю.
Наприклад, візит до ветеринара в наших краях (Ноттінгемшир, Йоркшир, Лінкольншир) стартує з 60 фунтів (мінімальна зарплатня у Великій Британії – 9 фунтів за годину) – це тільки переступити поріг, лікування – за окремі гроші.
Вакцинація від сказу тут обійдеться у 8-10 разів дорожче, ніж в Україні, стерилізація коштує до 400 фунтів (майже в 12 разів дорожче, ніж, наприклад, в Рівному). До речі, якщо ви не збираєтесь вивозити тварину за кордон, то й щеплювати її від сказу непотрібно – ця зараза тут вже давно подолана.
Собаку потрібно буде водити в школу, а це 6-8 фунтів за групове заняття і 10-20 за індивідуальне. Пристойний сухий корм коштує 20 фунтів за 15-кілограмовий мішок.
У тварини має бути клітка в затишному місці будинку (собачих буд надворі я досі не бачила взагалі), хороше ліжко з натурального матеріалу. Якщо є сад, то він має бути надійно огороджений.
“Не купуйте, а всиновлюйте”
Не всі потенційні господарі собак усвідомлюють цю відповідальність. Те ж саме стосується власників котів, хом’яків і, наприклад, морських свинок.
Звісно ж, трапляється, що господар не може утримувати тварину через власну хворобу і тоді віддає її в притулок.
Але найчастіше за все причиною відмови є те, що діти вже награлися живим різдвяним подарунком, а дорослим не вистачає ані часу, ані бажання, ані грошей, аби впоратися із новим членом сім’ї.
Трапляється, що господарі під час пиятики грають морськими свинками у футбол або кидають кота замість фрисбі. Тоді тварину забирають в притулок силоміць, а власників відправляють до суду.
Ще до початку першого локдауну ми залишилися без нашого першого собаки – швейцарської вівчарки Шанель (вона тепер живе окремо з молодшим членом нашої родини) – і вирішили взяти таку ж саму із притулку.
Виявилося, що “вдочерити” тварину в Англії важче, ніж в деяких країнах дитину. Мало того, це дорого: 250-350 фунтів за домашнього улюбленця.
Спочатку було довге листування із CGSR – Центральним офісом опіки над німецькими вівчарками і його місцевою гілкою. Нас просили дати письмовий дозвіл на контакт із ветеринаром, щоб дізнатися, наскільки доглянутою була наша попередня тварина.
Після дуже позитивного відгуку ветеринара до нас додому приїхала волонтер Елінор й протягом трьох годин опитувала обох, обстежила сад, будинок, висоту й щільність паркану, наявність безпечних шляхів для прогулянок, водойм і собачої школи поряд.
Делікатно вивідала все про сімейні доходи й прямо спитала, скільки часу на день ми можемо приділяти вихованцю. Поставила із півсотні контрольних запитань щодо нашої поведінки в нормальних і екстремальних ситуаціях. Це був справжній іспит, ми його успішно склали й почали чекати на запрошення в притулок.
Минув місяць – жодного відгуку. Насувався локдаун, і нам в інтернеті потрапила на очі Фібі, біле цуценя, що недавно народилося на фермі під Лондоном. Поїхали, викупили її й все чекали на новини з притулків. Почався локдаун, і майже всіх собак розібрали по домівках. Нам сказали, що швейцарок все одно не було, так що не журіться.
Зате нині там з’явилося чимало бідолах з… Румунії. Місцева поліція накрила цілу мережу собачих ферм, де з тварин знущалися, морили голодом й били. Тварин розбирають, але нові власники мають з ними чимало клопоту. Бо ті все ще дуже бояться людей.
Королева – проти жорстокості
У Сполученому Королівстві у 1822-му році відбувся перший у світі суд над господарем, який нещадно бив свого віслюка. Тварину привели до зали суду на вимогу парламентаря Річарда Мартіна. Фермера покарали, і того ж року з’явився Акт Мартіна про захист домашніх тварин, який нині має силу закону.
А в 1824 році виникла перша й найбільша у світі організація RSPCA – Королівське товариство запобігання жорстокості щодо тварин. Традиційно її очолює монарх. Нині це королева Єлизавета ІІ.
За її царювання, діяльність організації поширилася на всю Європу. Термін ув’язнення за негідне утримання тварин збільшився від шести місяців до п’яти років, а штраф, який досі був 20 тисяч фунтів, став необмеженим.
RSPCA існує на гроші благодійників і має своїх офіцерів семи рангів, спеціальну уніформу і повноваження.
За моїми спостереженнями, власників домашніх тварин частіше карають не так за явну жорстокість й незаконне нині обрубування хвостів і вух, як за злочинну недбалість – наприклад, за те, що ті у спеку залишають собаку в зачиненій машині.
Кістка – в подарунок
Напевно, жодна країна світу не є такою дружньою до домашніх тварин як Сполучене Королівство.
Собак, наприклад, пускають у більшість готелів, у паби, в музеї просто неба, в замки. Вони завжди є бажаними гостями у парках, галявинах і навіть в тих кемпінгах, куди дітям вхід заборонений.
Перед входом у паб, а також у готельних номерах завжди стоять миски з водою та коржиками для тварин. Повсюди ви можете знайти урни для екскрементів, бо прибирання за своїми улюбленцями – святе діло.
Сільський різник знає імена усіх собак і як нагороду за покупку м’яса на суму від 40 фунтів подарує здоровенну кістку-“зубочистку”.
Британці – люди парадоксальні. Часто їхні суворі вимоги до дотримання собачої дисципліни розбиваються об неабияку любов до вихованця.
Мій чоловік-англієць теж швидко здався, коли Фібі тихою сапою почала завойовувати білий шкіряний диван. Тепер це її власність, і вона дуже дивується, коли хтось на нього сідає.
Загалом ставлення до домашніх тварин тут можна описати одним словом – любов, повна й неосяжна. Люди прагнуть ділитися нею не тільки зі своїми улюбленцями, але і з чужими тваринами, що в біді. Так, щороку сотні тисяч британців сплачують добровільну пожертву у різні зоозахисні фонди – від п’яти фунтів щомісяця.
Притулки забезпечені всім необхідним, але часом відбуваються акції, від яких щемить серце. Нещодавно людей просили звозити в собачі та котячі притулки старі крісла і не чистити їх перед тим, аби тварини відчули втрачене домашнє тепло й затишок.
Як сказав мені один літній джентльмен: “Свого часу собаки й коти допомогли людям збудувати цивілізацію. Час віддавати борги”.
