Травень у Католицькій Церкві – це місяць, присвячений Матері Божій. Тому й цього року, попри усі трагедії війни, у наших храмах знову і знову залунали урочисті щоденні Маївки (Молебні до Богородиці), в яких ще більше линуть благання нашого серця й душі: «О Маріє, Мати Божа, молися за нами».
У цій важкій і трагічній для нашої Батьківщини ситуації ми ще глибше вдивляємося в ікону Богородиці, просячи Її святого покрову. Благаємо заступництва в Тієї, Котрій самій прошило серце сім мечів болю. Однак її велике і абсолютне «ТАК!» Богові прозвучало не лише під час Благовіщення, але золотою ниткою пронизалося протягом всього Її життя. Це «ТАК!» Богові продовжилося тоді, коли кесар Август видав декрет про перепис населення, і Марія змушена була пускатися у далеку дорогу до Вифлеєму. Згодом це «ТАК!» було поруч з Марією, коли не знайшлося помешкання в місті, і Вона разом зі Св. Йосифом мусіла шукати притулку у стаєнці. Це «ТАК!» супроводжувало Марію в небезпечній дорозі, коли треба було втікати пустинею в чужину, в Єгипет. Святе Писання каже, що цією дорогою Ізраїльський народ блукав пустелею 40 років.
Після втечі в Єгипет Вона мусіла налагоджувати життя у чужому краї… Згодом – спроба повернення, і знову небезпека у своєму краї, бо царює Архелай, замість Ірода (пор. Мт. 2, 22). А ще більше звершується Маріїне «ТАК!», коли Христа засудили, і Він несе хрест на Голгофу… Вона стоїть під хрестом, коли Він вмирає. На Її руки опускають мертве тіло Ісуса. Це Благовіщенське «ТАК!» продовжується тут, на Голгофі: «Ось я слугиня Господня, нехай станеться по твоєму слову», а не по моїй волі.
І здається, саме в цей момент, момент смерті рідного сина, це «ТАК!» мало б захитатися. Але ні, навіть коли сім мечів прошивають Її серце, Благовіщенське «ТАК!» залишається непорушним. Хоч вона, без сумніву, як людина, не була звільнена від почуттів тривоги і випробувань. Так, Їй було не менш страшно, як і нам цими днями… Ії шлях мав так багато схожостей із сьогоднішнім шляхом тисяч українських матерів… Схожі відчуття, мабуть, переживали як Марія, так і апостоли у страсну п’ятницю та суботу. І схоже як вночі найбільша темрява є передвісником, що незабаром наступить ранок і зійдуть перші промені сонця, так і Христос Воскрес, коли здавалося, що всьому мав би наступити кінець…
Зауважте, коли Ісус воскрес із мертвих, то з’являється Він Марії Магдалині, жінкам Мироносицям, учням з Емаусу, Петрові, Апостолам, але немає жодного словечка у книгах Нового Завіту, щоб Він об’явився його матері Марії. І за логікою Євангелії не треба було їй з’являтися, щоб утвердити Ïї у вірі. Вона вірила, Вона постійно жила тим Благовіщенським «ТАК!». Тому Ісус сказав невірному Томі: «Побачив мене, то і віруєш! Щасливі ті, які, не убачивши, увірували» (Йо. 20, 29). Богородиця була тією, Яка завжди слухала і вірила! Тому не треба було Їй з’являтися.
Так само і ми, Господи, слухаємо Твого голосу і вже повірили у воскресіння нашої розіп’ятої Батьківщини України, і кажемо наше «Так», нехай буде воля Твоя, лише допоможи нам у цій боротьбі зі злом і приведи нас до перемоги, до миру.
Ще і ще раз у ці травневі дні віддаємо наш народ та все наше військо під покров Пресвятої Богородиці. Пригадуємо, що це зробив ще Ярослав Мудрий у 1037 році. Подібно Запорізькі козаки мали церкву Покрову Пресвятої Богородиці, а воїни УПА проголосили Покров своїм офіційним святом. А з 2014 року під Покров Богородиці посвячено і усіх сучасних захисників України.
Свого часу Константинополь був врятований Покровом Богородиці. Араби тоді відійшли… Вдаймося до Богородиці, щоб і від нас вороже військо відійшло! У спогляданні образу Покрову Богородиці просімо у Марії під час травневих Маївок заступництва й опіки: «О Маріє, Мати Божа, молися за нами! Молися, Маріє, за всіх вимушено переселених, всіх поранених, полонених, хворих, немічних, терплячих! Молися, Маріє, за всіх, що терплять наругу окупанта. Молися, Маріє, за всіх полеглих, за тих, що втратили рідних, близьких і знайомих, за тих, що втратили майно та помешкання. Молися, Маріє, за мою родину! Молися, Маріє, за моїх батьків, дітей, братів та сестер!».
Мати Божа, Твоїй материнській опіці поручаємо всі наші терпіння, всі наші випробування, всі наші хрести, всі наші невдачі і просимо, щоби Ти, як добра й любляча Мати, провадила нас дорогою життя тут, на землі, щоби колись ми з Тобою могли радіти там – у Небесній Батьківщині.
о. Іван СТЕФУРАК,
головний редактор.
