В житті є книги, які можна перечитувати не один раз. Такі книги стають дороговказом, відпочинком, прихистком для душі і розуму. В цих книгах ті самі сторінки і слова. Хоч і минають роки, проте кожного разу – ті самі, а може саме ті слова набирають все нового звучання і глибшого змісту. Такі книги товаришують крізь усе життя. За такими книгами часто стоять великі постаті, життя яких стає джерелом практичної мудрості. Бери і черпай із цього джерела.
Осінь має своє неповторне звучання, спонукає до роздумів. Щоосені сягаю по книгу, яка вже стала невід’ємною частиною життя. Сягаю по цю книгу, щоби зустріти особливу людину. Щоби знову і знову торкнутись її життя, її неймовірного досвіду, її величі, хоча про себе вона казала, що є «маленькою…».
Її життя було доволі коротке – 24 роки і 9 місяців. Життя її було сповнене випробувань з самого дитинства, але після знайомства з цією постаттю залишається невимовний чар, захоплення, радість. Та найголовніше, що життя цієї особи мотивує до зростання не лише у вимірі духовному, але ставати цілісною, зрілою особистістю. Вона у простий та водночас вимогливий спосіб відкриває шлях до Істини, до Бога.
Мова про велику святу Терезу від Дитятка Ісуса і Пресвятого Обличчя. Незважаючи на те, що все своє чернече життя вона провела в закритому монастирі кармелітанок, мабуть, немає такого місця на землі, де цю святу не знали б. Варто приглянутись до обличчя Терези на фотографіях. В одну мить можна побачити усю невимовну духовну красу. Її обличчя – немовби жива книга. У неї очі сповнені сили та любові. Обличчя святої без слів проповідує Христа! Воно сповнене надією і християнського оптимізму.
Чого лише варте прочитання автобіографічного твору «Історія однієї душі»! В цьому творі Тереза спонтанно, просто та усвідомлено розповідає про себе.
«Історія однієї душі» – це подорож життям сильної і водночас емоційно вразливої та делікатної Терези. Це подорож до глибин своєї душі, до пізнання себе у світлі Слова Божого. Цінні уроки про те, як відкривати вартість кожної миті, живучи тут і тепер, не переймаючись майбутнім. Саме так, як вчить Христос: «Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!» (Мт. 6, 34).
Всесвітньо відома дівчина на ім’я Тереза не полишає нікого байдужим. Вона зачіпає «за живе».
«Історія однієї душі» – книга для нашого часу, для кожного з нас сьогодні. Про малу Терезу багато пишуть, аналізують, беруть приклад. Тож візьмімо собі на озброєння кілька дієвих постав цієї великої малої Терези.
Як годиться титанам духу і думки, Тереза способом мислення і сприйняття Бога випередила свою епоху. Вона віднайшла свою «малу дорогу». Не боялась мислити самостійно, задавати питання і шукати на них відповіді. Отримані відповіді визначили її духовний шлях. Тереза мала сміливість пізнавати себе, зізнаватись чесно перед собою і Богом у своїх слабкостях та недосконалостях. Переможно долала усі труднощі, бо вірила у милосердну батьківську любов Бога.
Євангелія – єдина магістраль духовного життя
«Що стосується мене, то я вже не знаходжу допомоги в книгах, тільки в Євангелії. Цієї книги мені достатньо. Я із захопленням слухаю ці слова Ісуса, які містять усе, що я повинна робити: навчіться від мене, бо я лагідний і смиренний серцем, вони наповнюють мене миром, згідно з Господньою обітницею: і знайдете спокій душам своїм».
Тереза є прикладом того, як черпати силу і мудрість із Святого Письма. Слово Боже було її щоденною духовною поживою. Вона завжди вміла віднаходити і скеровувати потрібні слова, які підбадьорювали, просвітлювали і полегшували будь-яку скрутну ситуацію. Чому? Бо потрібне знання черпала із Святого Письма. Терезі набагато легше шукати знання про Бога, який є Любов, у Біблії, ніж у будь-якій іншій книзі. Вона, хоч і читала різні духовні книги, та все ж швидко втомлювалась.
«Я закриваю вчену книгу, яка викликає плутанину в моїй голові і наповнює моє серце сухістю, і я беру Святе Письмо. Тоді все стає ясним і світлим, одне слово відкриває перед душею нескінченні обрії».
Святе Письмо для Терези стало дороговказом, заспокоєнням її прагнень. В ньому вона віднаходила відповіді не на одне питання. Її любов до Слова Божого служить добрим і дієвим прикладом на сьогоднішній стан справ нашої важкої і болісної воєнної реальності. Шукаємо відповідей на багато важких питань, знову бажаємо віднайти мету в тривожний час. Можна шукати різних шляхів для подолання надскладних викликів існування. Проте ці шляхи ніколи не приведуть до бажаної мети. Бо якщо пошук у своїй основі не має на меті найвищу Істину – Бога, то такий пошук приречений.
Нове прочитання «Історії однієї душі» в час війни відкриває нові горизонти актуальності мудрого життя малої Терези.
Війна вчить кожного переоцінювати життя, по-новому дивитись на звичні речі, які до війни сприймались як щось належне. В обличчі війни відкриваємо справжню цінність часу. Приходить нове усвідомлення, що життя вимірюється не інтенсивністю відчуттів, переживань чи кількістю реалізованих справ, а глибиною мудрого переживання кожної секунди та силою любові, яка пронизує кожен вчинок. Розуміємо, що чим більша любов, тим більша цінність нашого життя. Це досконало знала Тереза. Вона використовувала кожну мить свого короткого життя, щоб любити Бога і людей. Про важливість «жити сьогодні» вона писала так: «Погляньмо на життя в правильному світлі… Це лише мить між двома вічностями… Кожна мить — це скарб… Один акт любові дозволить нам краще пізнати Ісуса, наблизить нас до Нього на цілу вічність!».
Тереза в своєму житті керувалась дієвим правилом: кожна мить є цеглинкою для побудови вічності, кожна секунда життя має наслідки для вічного життя.
Торкаючись мудрості цієї молодої дівчини, вкотре пересвідчуюсь, що святі – це люди для кожної епохи. Це люди для нашого «сьогодні». Вони вічно актуальні.
Перед очами постає образ львівської родини Базилевичів. Їх перехід до Вічності торкнувся кожного серця. Цінність життя і цінність часу – одна секунда змінила життя настільки, що слів забракло, щоб висловити глибину болю…!
Кожен з нас має оте «сьогодні». Щоб жити гідно. І навіть те «сьогодні» – якщо дивитись чисто по-людськи – таке крихке і тікає немов пісок між пальцями. Але ні! Маємо «сьогодні», яке треба прожити в єдності з Богом, маємо «сьогодні», яке в світлі надії і віри в Воскреслого Христа дає сили жити!
Слово «сьогодні» у Святому Письмі має особливе значення. «Сьогодні, коли ви почуєте Його голос, не робіть закам’янілими сердець ваших[…]» (Пс. 94, 8).
Ми маємо жити сьогодні, а не «вчора» чи «завтра». Саме тому Тереза молиться такими словами:
«Моє життя – лиш тінь, моє життя – лиш мить,
Що постійно тікає і губиться.
Щоб любити Тебе, Господи, маю лише – сьогодні,
Тільки цей день!..
Я не прошу Тебе про завтра,
Навіть якщо я не знаю, як життя піде;
Сьогодні мене захисти, сьогодні мене захисти, тільки сьогодні,
Господи, Тільки на сьогодні».
Алла КАПУШ
