В тиші, понад хаосом і галасом, понад поспіхом і невизначеністю, понад усім… – смиренно і маєстатично зближається «повнота часу». Хоча обітниця приходу Месії звершилась понад 2000 років тому, все ж «повноти часу» – воплочення Сина Божого очікуємо кожного року.
Якщо поглянути на час у його літургічному вимірі, то ми перебуваємо у часі Різдвяного посту. Проте, час невблаганно швидко спливає. Немовби іще вчора нас несподівано торкнулась новина про те, що розпочинається піст, а сьогодні його більша частина уже за нами. І що залишилось? Та не багато, трохи більше, аніж десять днів. І коли цих днів стає дедалі менше, коли лапатий сніг ховається за повіки, коли все довкола всипане різдвяними вогнями, ми починаємо все більше метушитися. Потрібно усе встигнути… Святкові закупи, прибирання дому, приготування святкових костюмів для малечі, святкове меню. І так передсвяткова лихоманка бере верх. І тут важливо – «не спіткнутись об, направду, неважливі справи». Звісно, хочеться бути на 100 % готовими до святкування. Щоб усе було тіп-топ. Але наша українська душа така, що хоча в хаті все виблискує, що аж бідолашному павуку ніде голови прихилити, а столи вгинаються від їжі, то все ж несподівано виникає проблема: «а хліба то не нарізали». Тому рятуймося поки ще є час! Спокійно видихнімо і скажімо собі, що вимиті вікна та вернісаж святкових салатів – то не найважливіше.
Сьогодні – передостання неділя перед Різдвом. Якщо заглянути у церковний календар, то вона називається Неділею святих Праотців. Неділя Праотців багата своїм духовним змістом і дає змогу забіганій та збентеженій душі перевести подих і поряд з дочасним приготуванням подбати про свою ментальну й духовну поживу.
Хто такі святі Праотці і чому Церква їх згадує?
Алла КАПУШ
(Продовження читайте в 49 числі газети «Нова Зоря»)
