Людина сучасності, живучи в часи невизначеності, технологічних змін і великих соціальних викликів, шукає світла, яке допоможе їй знайти сенс і мету життя. Це світло є не лише метафорою інтелектуального розуміння, а й глибокої духовної потреби – бажання миру, надії, почуття безпеки, які могли б освітлювати її повсякденну реальність.
З одного боку, ми маємо необмежений доступ до знань та інформації, але, з іншого боку, ця величезна кількість даних і швидкість життя змушують багатьох почуватися загубленими. Постає питання, як знайти світло, яке допоможе подолати духовну темряву?
Духовне світло – це щось більше, ніж інтелектуальна складова. Це внутрішнє просвітлення, яке походить від глибоких стосунків з Богом. Усвідомлюючи це чи ні, але кожен перебуває на шляху пошуку світла. Прагнення світла зумовлене тим, що людина хоче розсіяти темряву чи у фізичному її прояві, чи у духовному, чи то в інтелектуальному. Але пошук світла і його потреба є життєво необхідними. Цю потребу наше суспільство гостро відчуло в останні три роки війни. Часткове відключення електроенергії стало великим викликом у всіх сферах життя. Ворог прагне створити нам блекаут. Звідусіль нас намагаються занурити в темряву. Але ми не піддаємось, гідно тримаємось. Це про світло у його фізичному прояві. А як щодо духовного його виміру, який не настільки є видимим, як світло дня чи електроенергія?
Як не піддатись зневірі, апатії, вигоранню, депресії. Де шукати світла, яке ніхто не в змозі вимкнути? Як бути людиною світла у темні часи?
«Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!» (Лк. 2, 29-32)
Це слова з Євангельської події, яку Церква святкує 2 лютого – Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Різдвяне коло свят завершується празником Господнього Стрітення.
Алла КАПУШ
(Продовження читайте в 4 числі газети «Нова Зоря»)
