У досвід нашого духовного життя вписані три передпостові Неділі. Ми були з митарем, який бився в груди і був взором покори. Подорожували з блудним сином і разом з ним досвідчували милосердя Боже й повноту свободи в Його обіймах. М’ясопусна неділя з розважанням про Страшний Суд влила в серце боязнь перед Божою справедливістю і любов до ближнього. Наступна, Сиропусна Неділя або Неділя Прощення, довершить приготування і широко відкриє для спраглої душі двері до раю – Великого посту!
Ось це сорокаденне говіння перед Господом. Це особливий період літургійної молитви, який не схожий на жодний інший період літургічного року. Це справді рай для зболеної і стривоженої душі, для розуму, обтяженого щоденними проблемами.
Великий піст – це велике особисте запрошення від Христа причаститись Його життя. Це запрошення стати за Ним і йти Його шляхом. Це запрошення прожити і молитись багатовіковою традицією Церкви. Це запрошення бути… з Богом і для Нього!
Великий піст пригадує, що перемога Христа на хресті є найвищим виявом любові і прощення: «Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення» (2 Кор. 5, 18). Прощення в християнстві є не тільки моральним обов’язком, але й даром, який зцілює, звільняє і перемінює. Це не ознака слабкості, а внутрішньої сили та довіри до благодаті Божої.
Але як прощати? Де знайти сили і відваги пробачити? Скільки треба пробачати? Як виглядає шлях пробачення з Богом?
Алла КАПУШ
(Закінчення читайте у ч. 8 газети «Нова Зоря»)
