У травні в наших церквах відбуваються Молебні до Пресвятої Богородиці. На Прикарпатті є три населені пункти, названі на честь Матері Христа. Саме цього місяця розповідаємо про них. Наша наступна оповідь про Маріямпіль.
За словами Володимира Боцюрка, місцевого активіста, професора Івано-Франківського національного медичного університету, назву «Маріямпіль» Maria polis, місто Марії, надав ще в 1691-ому році великокоронний польський гетьман Станіслав-Ян Яблоновський, який прославився численними перемогами над турецько-татарськими військами. Саме він, за історичними документами, був першим власником Маріямполя. Одного разу на галицькій землі вельможа потрапив у вороже оточення: попереду —Дністер, позаду — турецьке військо. Перехрестившись, Яблоновський кинувся на коні в бурхливу річку. Швидка течія знесилила коня, і гетьман почав топитися. У розпачі він звернувся до Богородиці та пообіцяв, що коли врятується, закладе на цих стрімких берегах місто і назве на Її честь. За мить кінь ступив на тверду землю. Так склалося, що майбутньому власнику Маріямполя не довелося будувати місто, він тільки назвав у 1691 році обіцяним іменем подарунок від свого товариша — короля Яна Собєського. У містечку він збудував фортецю та костел.
Слава рицарської ікони
У святині гетьман помістив образ Богородиці, який мистецтвознавці гіпотетично приписують пензлю відомого тогочасного італійського художника, Яну-Антонію Бацці, що був добре знайомий з технікою писання картин Леонардо да Вінчі та Рафаеля Санті, і навіть працював із згаданими всесвітньо відомими майстрами. До речі, у свої численні походи гетьман Станіслав-Ян Яблоновський завжди брав із собою образ із містечка Марії. Тому маріямпільську Богородицю стали називати «Гетьманською», «Рицарською» та «Переможницею». Під образом є напис латинською: «Baetam me dicent omnes generationes», що в перекладі означає: «Будуть мене благословляти всі покоління».
Після військових походів образ помістили у придворну каплицю замку. Зображення Маріямпільської Богоматері стало головним елементом герба містечка.
Марта ЛОКОТЕЦЬКА
(Продовження читайте в ч. 19 газети «Нова Зоря»)
