У час, коли кожен шукає свій спосіб бути корисним, народжуються дивовижні ініціативи. Христина Мельник — молода дівчина, яка перетворила свою мрію про власну бібліотеку на допомогу українським Захисникам і Захисницям. Вона продає книги, які приносять їй люди, а всі зібрані кошти переказує на потреби наших ЗСУ.
Про те, як виникла ідея, з якими викликами стикається дівчина та що надихає її продовжувати цю важливу справу — читайте у матеріалі «Нової Зорі».
— Христю, як виникла ідея і якими були твої перші кроки?
– Ідея не виникла сама собою, я цілеспрямовано шукала способи, якими можу допомогти армії та бути корисною. Досліджувала, які благодійні ініціативи існують у світі, і десь там побачила про книжкові ярмарки. У мене вдома було досить багато книжок, бо колись я мріяла мати власну бібліотеку. Згодом зрозуміла, що більшість із них просто лежать для краси, тому вирішила, що можу їх продати.
Розповіла про це найближчим друзям, вони теж підтримали і сказали, що мають книги, якими можуть поділитися. Згодом приєдналися колеги. Після цього я вирішила викласти анонс у своїх соцмережах, і мене підтримало багато людей. Перед тим я вже знайшла збір, на який хотіла задонатити — це був збір фонду «Цвіт».
— Які книги приносять люди, і що, на твою думку, купують найбільше?
– Я не можу визначити, що купують найбільше, адже, мені здається, люди купують книги не тільки тому, що прагнуть саме цю конкретну книгу, а тому, що хочуть підтримати збір. Це такий собі бонус для тих, хто донатить, і додаткова мотивація для тих, хто ще не донатив, але отримує заохочення за свою підтримку. Цього разу було дуже багато фентезі.
Коли я починала ініціативу, то думала, що це буде одноразова акція. Але потім вирішила спробувати ще раз. На другий раз зібралося менше грошей, і менше людей були активними. Проте, мені здається, що я вже морально була готова до цього коли робила анонси. Все одно я робила це на ентузіазмі й з надією.
— Розкажи, як відбувається сама реалізація ініціативи: як вдалося знайти людей, домовитися із закладами, як забезпечується прозорість зі збору коштів і на які потреби вони спрямовуються?
– Щоб забезпечити прозорість, я завжди відкриваю допоміжну банку. Я дуже боюся цієї відповідальності, тому відкриваю власної банки. Гроші у мене не затримуються: це було хіба тоді, коли я продавала в центрі міста і мені давали готівку, але я одразу переадресовувала її на карту. І завжди можу зробити скріншот, хто скільки кидав і яку суму надіслала я.
Спочатку це був збір фонду «Цвіт». Потім моя знайома збирала кошти для друга, точніше його брат збирав йому на машину. Цей хлопець, який служив на Покровському напрямку, навіть не мав Інстаграму і не знав, що йому збирають на автівку. Я теж відкрила допоміжну банку, і ми зібрали 11 500 гривень.
Розмовляла Марія ІВАНЦІВ
(Продовження читайте в ч. 22 газети «Нова Зоря»)
