Нещодавно в інтернеті я прочитав про о. Ярослава Легіня, причому зразу в очі мені потрапило кілька згадок про цього священника. Писав я колись про нього статтю і пригадав собі, як шукав його могилу на княгининському цвинтарі. Давно се вже було. Стаття була надрукована у часописі «Нова Зоря» за 11 жовтня 2001 року під назвою «Священик, археолог, патріот» (тоді ще слово «священник» писалося з однією буквою «н»). Кілька років тому телефонував до мене дослідник пластового руху, журналіст Тарас Зень і просив інформацією про о. Я. Легіня. Я що знав, тим і поділився.
Деякі моменти з його біографії у згаданих інтернет-статтях мене зацікавили і я подався до Івано-Франківського обласного архіву, щоб дещо прояснити. Знайдена там інформація стосується в основному його особистого життя, але і вона є цікавою для тих, хто про о. Легіня хоче дізнатися трохи більше.
Спочатку про його батька. У ДАІФО є особова справа, яка проливає світло на цю особистість (Ф.269, оп.1, справа 2206). Вчитель, а згодом директор школи Антон Легінь був уродженцем села Дубівці недалеко Галича. Народився 19 травня 1885 року. Він – син Олекси (в одному випадку написано Олександр) і Анни Литвин. Школу закінчив у Галичі, а пізніше навчався у Станиславівській учительській семінарії з 1904 по 1908 рр. Випускний екзамен здав 15 травня 1908 року.
Працював учителем у Дорогові (1908-1909 рр.), потім там же виконував обов’язки тимчасового керівника школи до 1912 року. Після цього був сталим учителем у Козині (1912-1918 рр.), опісля – учитель в Узині з 1919 по 1923 роки. Від 1923 року він працював у рідному селі спочатку учителем, а дещо згодом – директором школи. Він був досить прогресивною людиною для свого часу.
Антон Легінь був одружений із Мирією Пиндус, дочкою Миколи, яка народилася 22 жовтня 1892 року у Лисці недалеко Станиславова. Мати майбутнього священника походила з родини прикарпатського краєзнавця Олександра Феданка.
Іван ДРАБЧУК,
співробітник Національного заповідника «Давній Галич»
(Продовження читайте в ч. 22 газети «Нова Зоря»)
