Група паломників із Рожнятівщини протягом тридцяти років ходить на прощу до Гошева. Люди із селища Перегінське та сіл Закерничне і Небилів долають 43 кілометри за 12 годин. Відбуваються прощі з травня до листопада, коли надворі нема сильних холодів.
«У перші кілька прощ ми ходили з нині, на жаль, покійним отцем Іваном Когутом, — розповідає Лідія Стурко, постійна паломниця, яка дякує у каплиці святого Миколая при Перегінській лікарні, студентка дяківсько-регентського інституту Івано-Франківської Академії Івана Золотоустого. — Далі був період, коли до Гошева майже не ходили, а з 2008-ого прощі відновилися. За цей час дуже багато всього і в житті людей відбулося, і в країні. Та ми вистояли, бо ми — з Богом».
Організаторкою щомісячних паломництв є пані Оксана Чепелюк, яка часто збирала людей на різні прощі до святих місць України. Зараз у вайбері паломники мають свою групу «Ісусе, Маріє, довіряю Вам», в яку пишуть про місце збору та вирішують різноманітні організаційні питання. Перед кожною прощею — обов’язково беруть благословення у священників. Йдуть зазвичай з 12 на 13 числа кожного місяця, бо тоді в Гошеві відбуваються нічні чування. Збираються паломники віком від 11 до 65 років біля хати пані Оксани о 04.30, у Гошів прибувають після 17.30. У кожну прощу йдуть від 10 до 50 осіб. Більшість — жінки, проте, як зазначає пані Стурко, ходять до Гошева і юнаки та чоловіки.
Марта ЛОКОТЕЦЬКА
(Продовження читайте в ч. 25 газети «Нова Зоря»)
