Під такою назвою у Калуші відбулася прем’єра вистави на релігійну тематику за мотивами поем Лесі Українки «Одержима» та «На полі крові». Режисер постановки — Дмитро Равх, актор, режисер, ветеран ООС/АТО.
Вистава відбулася на сцені палацу культури «Юність» та незабаром буде представлена в Народному домі мікрорайону Хотінь, де пан Дмитро є виконувачем обов’язків керівника. Прем’єра вразила глядачів глибиною, емоційністю та змістом.
«Я народився на Калущині, в селі Новиця, навчався у калуському державному культурно-освітньому училищі, — розповідає митець. — Згодом служив актором у Львівському обласному музично-драматичному театрі імені Юрія Дрогобича. У фінансово важкі 1990-ті переїхав на Харківщину, Працював у Палаці культури від великого підприємства Шебелинкагазвидобування, що у Балакліївському районі. Там я створив аматорський театр «Єдність», керував і дитячим театральним колективом».
Дмитро Равх створив багато вистав, часто з колективами виступав у Харкові. Чоловік був активним учасником Революції Гідності, згодом добровільно пішов захищати Україну в час проведення ООС/АТО воював у складі 92-ої окремої механізованої бригади. Мав позивний «Артист». На жаль, так склалося, що Воїн втратив родину, розлучився з дружиною. «Мені допомогла віра в Бога, — каже пан Дмитро. — Біля мене на фронті завжди був Новий Заповіт, я його читав. Побратими були вражені, що я читаю. У різних ситуаціях, часто важких і непростих, коли було страшно, я згадував перших християн і дещо заспокоювався та говорив: «На все воля Господня, покладаймося на Бога». І Бог мене зберіг».
У 2015-му Воїн захворів на розсіяний склероз. Із фронту довелося піти. Чоловік повернувся спочатку в Івано-Франківськ, зайнявся літературною творчістю: випустив збірку оповідань «Де любов — там і я. Де любові немає — там і мене немає». «Збірка — це моє переосмислення життя. Назву я взяв з Біблії, бо для мене Бог є любов», — говорить ветеран-режисер.
Далі Дмитро Равх переїхав до Калуша. Ще й зустрів своє кохання, жінку, з якою він зустрічався в юності. Проте бути разом їм судилося через роки. У Калуші пан Дмитро став учасником знаного місцевого народного театру «Легенда» під орудою Лесі Піцик. Незабаром створив і свій колектив, який назвав у пам’ять про життя і творчість на Харківщині — «Єдність» та став працювати над втіленням мрії: поставити «Одержиму» й «На полі крові», об’єднавши їх в одну сценічну річ. «Я дуже люблю творчість Лесі Українки, особливо її драматичні поеми на релігійну тематику. Вони — вершина українського і європейського мистецтва. Я знаю багато поем напам’ять, навіть у буденному житті цитую їх, вони й сьогодні дуже актуальні», — продовжує пан Равх.
Ветеран-режисер довго шукав акторів. Одного разу пан Дмитро побачив гру Юлії Дюндіної. Тоді зрозумів: він знайшов акторку на роль Одержимої. Про це сказав пані Юлії: вона погодилася зіграти. На роль Юди взяли Василя Грушевського. Сам пан Дмитро теж бере участь у виставі та грає дві ролі: Месії та Прочанина. Вистава триває 80 хвилин. В постановці беруть участь семеро осіб, серед них… 89-річний аматор Федір Лабик. «Це неймовірна людина, жвавий та моторний як на свої роки, — зазначає Дмитро Равх. — На репетиції він їздив велосипедом і став мені справжнім другом та підтримкою». Зі сценічними костюмами допоміг отець Андрій Ляхович, адміністратор парафії святого Миколая, що в мікрорайоні Хотінь. Отець Андрій проводив театралізовану Хресну дорогу, тому костюми були. Декорацій було дуже мало, а музикою до вистави послугували твори Вангеліса, грецького композитора і аранжувальника електронної музики.
«Думки глядачів про виставу були однозначні: «Вона важка, але актуальна та необхідна», — підсумовує пан Равх. — У залі під час прем’єри була неймовірна тиша. Вистава стала для багатьох більше, ніж просто театром. І вона обов’язково житиме далі». До речі, під час прем’єри зібрали 5165 гривень для ЗСУ.
Марта ЛОКОТЕЦЬКА
