В Івано-Франківській духовній семінарії імені священномученика Йосафата нещодавно відбулася зустріч родин із отцем Олегом Здреником – священником та християнським психологом.
Своїми думками про типові помилки в сімейних розмовах, як говорити про складне без взаємних поранень і бачити в конфлікті можливість росту, чому слухання — це навичка, яку можна розвинути, що будує або руйнує любов у родинах, священник поділився з кількома десятками родин.
«Знаю отця Олега як священника та як психолога. Коли я довідався, що він буде в Івано-Франківську, то вирішив провести зустріч для батьків дітей катехитичної школи «Воскресіння», що діє при Архікатедральному соборі Воскресіння Господнього, – каже отець Тарас Дзяйло, сотрудник собору, голова Молодіжної комісії Івано-Франківської Архієпархії. – Окрім батьків цих дітей, прийшли й інші подружні пари, адже зустріч була відкритою, а теми, які обговорювалися, – надзвичайно важливі».
«В Івано-Франківську я проводив лекцію для священників, які відповідають в Архієпархії за працю з молоддю, та тренінг із соціального підприємництва. На запрошення отця Тараса я ще й мав розмову та чудову зустріч із подружніми парами», – розповідає отець Здреник та додає, що зараз часто пише про кризи в українських родинах. Священник зазначає, що часто, коли родини розпадаються, чи не найголовнішою причиною є не зради, брак грошей, сварки, алкоголізм (хоча все це теж, на жаль, є), а невміння подругів спілкуватися.
«Здавалося би, як так може бути? Є родина: чоловік, дружина, діти, в декого – й онуки, а подружжя… не вміє спілкуватися, є багато мовчання, недомовленості, сварок, невміння дякувати. Таких родин, на жаль, чимало, – говорить отець Олег. – Тим паче, коли йдеться про християнські, благословенні Богом в святій Тайні подружжя родини, поміж якими були любов, довіра, взаєморозуміння. Та згодом, через певні обставини, зміни, вони опиняються у кризі. Живуть разом, спільно ведуть господарство, виховують дітей, але не вміють ані ясно та чітко говорити про свої потреби, болі та жалі, ані слухати. До речі, слухати — це базова потреба, бо той, хто говорить, хоче, аби його почули. І цьому треба навчати».
Священник продовжує, що негативний вплив на родини зараз має епоха так званих одноразових речей, яка, на жаль, перетворюється в епоху «одноразових» людей. Це виглядає так, що допоки хтось комусь підходить, є певна вигода (це не лише про гроші), доти й живуть спільно. Коли ж настають певні випробування, проблеми, які треба спільно обговорити, пережити, часом уступити один одному, чоловіки та дружини цього не роблять, а вирішують «замінити» рідну людину. Це вже стає небезпечно. Такі поради щодо «заміни» людям може давати… штучний інтелект.
За словами отця Олега, багато родин звертаються не до психологів, священників, родичів чи друзів, а до штучного інтелекту. Так простіше, бо говорити з кимось про свої проблеми соромно, страшно, незвично. Електронні порадники, звісно, не вникають у суть справи, а бездушно рекомендують навіть при незначних сварках йти з родини, подавати на суд, викликати поліцію, втікати і т. ін.
Ті, хто все ж звертаються до вище згаданих фахівців, родичів та друзів, також, зазвичай, або хочуть отримати «чарівну інструкцію чи пігулку», яка змінить вмить ситуацію в сім’ї, або хочуть, аби їхні проблеми вирішив хтось інший. Проте такого в житті нема. Якщо в родині є проблеми, треба і чоловікові, і дружині працювати окремо над собою і водночас працювати спільно, та не забувати про молитву.
«Великим викликом для сотні тисяч подруж стала і війна. Чоловіки та жінки, які захищають Україну, повертаються іншими. До них треба ставитися з терпеливістю та розумінням, поволі, з великою любов’ю і прийняттям налагоджувати стосунки, – мовить отець Здреник. – А в кого і до війни були проблеми, то вони можуть в сотні раз загостритися. Зрештою кожен випадок у кожній окремій родині є унікальним. Хтось став людиною з інвалідністю, хтось має великі переживання чи ментальні проблеми, хтось не розуміє чоловіка чи дружину, які обрали шлях воїна, хтось у розлуці на кілька років віддалився і т. ін.».
Отець Олег підсумовує, що родини в Івано-Франківську з великою цікавістю та вдячністю слухали його. Після зустрічі люди підходили й казали, що вже у момент розмови в них виникали взаємні питання, над якими варто подумати та попрацювати. І ще виникали запитання до нього.
«Якщо люди задумалися, то я досягнув мети», – мовить отець Олег.
Марта ЛОКОТЕЦЬКА
Довідка: Отець Олег Здреник, випускник Дрогобицької духовної семінарії, парох храму Преподобної Параскевії села Вільхівчик Самбірсько-Дрогобицької єпархії (Львівська область), шість років прослужив у Казахстані. З 2014-го року служить в Україні. Магістр практичної психології. Закінчив Львівський державний університет внутрішніх справ. Наразі навчається в Українському психотерапевтичному університеті на спеціалізації «Гештальт-психотерапія». Практикуючий психолог у хабі ментального здоров’я «Дія Ти» (Львів). Одружений. Батько трьох дітей.
