Ми всі знаємо вислів апостола Павла у посланні до Римлян, що «кожна влада є від Бога». Ця фраза нераз народжує неправильні трактування, про це також нераз запитують у богословів, що ці слова мали би означати.
Нещодавно молоді студенти з кафедри журналістики Прикарпатського національного університету мене запитували: «Можливо, апостол Павло помилився? Адже виходить так, що тоталітарні режими були також від Бога… А влада, яка вбивала на Майдані своїх людей, теж від Бога?»…
Сьогодні, коли Україна в черговий раз стоїть перед таким важливим вибором і завданням – місцевими виборами, хотілося б справді розібратись, що ж мав на увазі апостол Павло, коли говорив, що всяка влада від Бога.
Звичайно, що не кожна влада походить від Бога. Апостол вказує на інше, а саме, що інститут влади як такий належить Богові.
Християни вірять у те, що єдиний володар влади – це Господь. І ця частина його влади делегується владі земній… Уявімо собі, яке це має велике значення: Його влада через наш вибір віддається комусь з людей. Страшно подумати, яка це велика відповідальність! Завтра хтось, кого ми оберемо, отримає частинку цієї влади від Бога, щоб користуватися цим інструментом та забезпечувати всіх добробутом, дбаючи про розвиток суспільно-економічних процесів та в усіх сферах розвиваючи свою країну. Та хоча всяка влада делегована від Бога, з цього не випливає, що, отримавши цю владу, все, що вона наказує, походить від Бога і Богові угодно. Якщо розпорядження влади правомірні, то послух владі рівноцінний послуху Богові. Але якщо розпорядження влади несправедливі, то їх, безумовно, не можна приписувати Богові. Якщо вони суперечать Закону Божому, то їм не слід підкорятися.
Господь наділив людину розумом і свобідною волею, а тому вибір будь-яких правителів визначається рівнем свідомості народу. У безбожного народу буде безбожний правитель. У злобного народу буде тиранія. А в «темного» народу має більші шанси отримати перемогу неосвічений керманич. Все це вже неодноразово проявлялося в історії різних народів.
Хорошим прикладом, як діє цей принцип, є біблійна розповідь з історії Ізраїлю, яку ми можемо прочитати у 8 розділі 1-ї книги Самуїла. Ізраїль хотів царя за прикладом навколишніх язичницьких народів. Але у Бога був кращий стандарт державного устрою для обраного народу. Він хотів бути Царем в серцях та совісті ізраїльтян, щоб натуральний, Божий закон був написаний у серцях людей (Єр. 31:31-34).
Іншими словами, Господь бажав, щоб народ мав здатність до самоуправління. Божий стандарт – це громадянське суспільство. Це організм, який складається з людей просвітлених, відповідальних та ініціативних, що вчиняють згідно з законом, тому що вони знають, що закон даний згори і для блага людей. На жаль, Ізраїль у часи Самуїла не доріс до такого рівня і довелося йому терпіти сваволю Саула та всіх ізраїльських царів.
Тому Церква сьогодні молиться як за кандидатів, так і за виборців, щоб новообрана влада була від Бога не лише за критерієм отримання частки влади, яка належить Богові, але й владою, яка діятиме згідно із законами Божими.
Церква, зі свого боку, визначає моральні стандарти, завдяки яким суспільство знає, що добре, а що погано, і молиться, щоб виборці могли це відчитати в конкретних кандидатах. Однак останнє має бути виключно пріоритетом виборця. Церква ніколи не повинна вказувати на конкретну особу.
Якось я став свідком такої історії. Одна добродійка запитувала в старшого священника: «Отче, що думаєте, за кого цього разу треба голосувати?». «Пані, в кабінці буде бюлетень, ручка і Господь, здайте перед Ним гідно іспит вашого сумління», – відповів мудрий священник…
Щоб ми дійсно добре могли здати наш виборчий іспит, постараймося дізнатися якомога більше про кандидатів не з білбордів, не з агітаційних флаєрів, а з ґрунтовного аналізу їх передвиборчої програми. Погляньмо, чи сьогоднішні обіцянки кандидата відповідають його минулим діям. На жаль, дуже часто наші судження обмежуються мізерними діями того чи іншого кандидата, які спрямовані виключно на агітацію. Будьмо обережні з рейтингами перед виборами, адже не завжди соціологічні опитування відповідають об’єктивним критеріям…
Крім того, якщо кандидат у минулому був держслужбовцем, на сайті Єдиного державного реєстру декларацій (https://public.nazk.gov.ua) можна переглянути інформацію про коштовні речі у його власності, нерухомість, транспортні засоби, кошти як готівкою, так і на рахунках банків. Щоб отримати інформацію, достатньо ввести прізвище, ім’я та по батькові кандидата. Якщо є можливість порівняти кілька декларацій за різні періоди – скористайтеся нею. Часто після вступу на державну посаду декларація суттєво «худне», а частина активів переписується на близьких родичів. І найважливіше – проаналізуймо, чи програма та життя кандидата співзвучні із законами Божими.
Молімося до Духа Святого, щоб просвітив наш розум, щоб ми обрали добру владу – справжню «владу від Бога». Пам’ятаймо: в кабінці нас ніхто більше не агітуватиме, там буде бюлетень, ручка, Господь, ну і, звичайно, – наша совість…
о. Іван СТЕФУРАК.
