Протоієрей Ростислав Смірнов – настоятель паломницького місця «Джерело Богородиці-Всецариці» міста Монастириська Бучацької єпархії УГКЦ, що на Тернопільщині.
Хобі: збирання лікарських трав, грибництво.
«Відколи себе пам’ятаю, милувався довколишнім світом, – з усмішкою каже отець Ростислав. – Це може здатися дивним, коли маленький хлопчик замість того, аби бігати, ганяти м’яча, пустувати, зрештою, сидить і зачудовано дивиться на квітуче дерево, слухає спів пташок, грається з собакою та кішкою. Але я був такий».
Така любов до рослин, дерев і тварин пізніше стала у пригоді. Бо у школі Ростислав Смірнов дуже добре вивчав біологію та хімію, навіть думав стати лікарем. Це бажання було надто серйозним. Юнак хотів допомагати людям. Та й у родині хлопця були медики і хіміки.
А ще Ростислав мріяв, що буде лікувати діток, як його, нині покійна, бабця Євгенія Гладишко, яка варила онукам зміцнюючі та оздоровчі чаї з липи, м’яти, собачої кропиви. І справді онуки рідко хворіли, а якщо й долала їх якась незначна хвороба, то швидко одужували. Проте лікарем Ростислав Смірнов не став, бо вирішив присвятити своє життя Богові та вступив в Івано-Франківську духовну семінарію.
«Так, напевно, вирішив Бог, – каже отець Ростислав, – адже моя родина не була надто релігійною, а я змалечку ходив до церкви. Скажу більше, у дитячому садку я грався «у священника»: одягав на плечі покривало, кликав інших дітей з групи та «відправляв для них Літургію». Так само робив і в молодших класах початкової школи. Виглядало це, напевно, досить кумедно, але такі дії вказували на моє бажання ще тоді служити Господеві».
А ще хлопчик колекціонував не машинки та фантики від закордонних жуйок, а… образочки. Не дивно, що замість медичного закладу вищої освіти Ростислав Смірнов обрав навчання в духовній семінарії.
«Навчання було інтенсивне, додому я їздив нечасто, – пригадує священник. – Але коли приїжджав, то старався піти в поле, в ліс та збирав лікарські трави. Загалом місто сковувало мене, я хотів побути на самотині, на природі. Там і молився, і досі молюся, коли кудись виїжджаю».
Згодом, після рукоположення на священника отець Ростислав не залишив свого улюбленого заняття. Він збирає лікарські рослини та компонує з них лікувальні чаї. Як це робити, дізнається від старших людей, читає книги з народної медицини знаних та відомих травників. А ще отець Смірнов побував у Греції, на горі Афон, де дізнався у місцевих монахів, як готувати різноманітні чаї з лікувальних трав. Адже там численних паломників пригощають монастирськими цілющими напоями.
Трави отець Ростислав збирає від березня до вересня в екологічно чистих місцях, далеко від жвавих доріг і трас, де немає поблизу шкідливих підприємств. Священник пояснює, що лише зібрані в таких місцях трави не вбирають у себе нічого шкідливого. До речі, за словами священника, кожна рослина має свій час збору. Тобто треба добре знати, в який місяць її можна зривати, а ще слід пам’ятати, що збирають лікарські трави в першій половині дня – з 10.00 до 15.00 годин. Зібрані трави священник сушить на горищі, а потім кладе у картонні коробки. Із заготовленої сировини згодом компонує трав’яні чаї..
У теперішній непростий період простудних захворювань священник-травознавець радить людям пити імунозміцнюючий чай з плодів шипшини. А коли хтось простудився, то варто заварити цвіт липи, щоправда його треба пити виключно теплим і не залишати напій на другий раз. Від кашлю допомагає чай з квітів первоцвіту, собачої кропиви та ісландського моху. Останній отець Ростислав збирає лише в Карпатах
Друге захоплення отця Ростислава – збирання грибів. Цим він почав займатися з 10-річного віку. Раніше, за словами священника, його та брата до цього бабуся не допускала, аби не принесли з лісу чогось отруйного і не нашкодили собі та іншим. Проте бабця брала онуків у ліс десь з трирічного віку. І коли поважна жінка збирала гриби, то показувала їх онукам, розповідала, як відрізнити їстівні дари лісу від отруйних. Коли поверталися додому, то дорогою влаштовувала хлопчакам справжній «екзамен» на знання грибів. А вдома хлопці ще допомагали бабці готувати гриби: білі, підберезники, підосичники. Донині отцеві Ростиславу смакує підлива з білих грибів та мариновані дари лісу, які можна додавати до різних зимових салатів.
Насамкінець отець Ростислав Смірнов каже, що у природі, в лікарських рослинах, деревах, квітах, грибах, птахах, плазунах, рибах, тваринах він бачить насамперед надвисоку досконалість Творця.
Сабіна РУЖИЦЬКА.
Світлини з архіву отця Ростислава Смірнова.
