Триває Різдвяний піст. Піст радості, піст надії, піст очікування приходу у світ Сина Божого. Триває підготовка до свят. У селах ріжуть свині, м’ясники готують м’ясні смаколики. Магазини наповнюються новорічно-різдвяною тематикою, вивішуються гірлянди, сніжок і т.д. Таким собі стартом для швидшого продажу стала «чорна п’ятниця», пропонуючи наче великі знижки на товари. Все йде майже по плану…
Але… В гаморі закупів, одягань, прикрашань, святкувань ми можемо забути про одну деталь. Все це – тільки зовнішня оболонка Різдвяного періоду і вона аж ніяк не відповідає суті свята, до якого ми прямуємо – Різдва Ісуса Христа.
Один митець написав ікону. Так, так, саме написав, адже іконописці не малюють, а пишуть ікони, вписуючи за допомогою пензля певний зміст. Так от, один іконописець написав «ікону безликого різдва». Дивна та трохи відштовхуюча назва. На цій іконі-картині зображені дві постаті: жінка і дитина. Але ці постаті не мають очей, вух, рота, носа…, вони є безликі, тобто без лиця. Тільки обриси, контури. Більшість, дивлячись на це зображення, здогадується, що це, мабуть, Вифлеємська подія народження Ісуса Христа. До того ж є сіно, зірка, яка осяює цих персонажів. Автор професійно поєднує кольори на цій картині, так що кожному вона подобається. Вона задовольняє смаки всіх – людей з нашої країни та з інших континентів, людей різних віросповідань і навіть невіруючих. Кожен хотів би собі придбати цю картину і прикрасити нею офіс чи оселю. Дивно, але ж ця ікона безлика! Чому?!…
Дуже часто і наше Різдво є безлике. Ми гонимося за купівлею одягу, гірлянд, смаколиків. Це не є погано, це до певної міри є добре. Але ми можемо забути про головного персонажа цього періоду – Ісуса Христа, Бога, Який прийняв людське тіло, щоб ми стали наче Бог, святими. Це Він – лик цього свята, цього періоду. Все інше тьмяніє на Його фоні. Він – іменинник! Тож славімо Його! Проведімо цей піст і це свято не просто як Різдво, але як Різдво Ісуса Христа.
о. Ігор ЛІПЧАНСЬКИЙ.
