За кілька днів – Новий рік та Різдвяні свята. Розпочнеться новий відлік часу. Для усього світу 2020-ий був непростим, насамперед через пандемію коронавірусу, економічну кризу і тотальний страх. Ми не були до такого готові: щось планували, мріяли, вкладали та відкладали кошти, хотіли відвідати інші країни, міста, навіть заплановані паломництва до святих місць не відбулися або тривали зі значно меншою кількістю присутніх. Тисячі планів змінилися. Сповільнився темп світу, темп шаленого круговороту життя. Люди почали шукати нові способи і засоби роботи, спілкування, бути обережнішими, дбайливішими, турботливішими, співчутливішими. І водночас з’явився страх, який скував світ і також став чинником змін.
Я довго не могла зрозуміти, чому так сталося? Запитувала людей і отримувала десятки суперечливих відповідей, запитувала у молитвах Бога і певний час отримувала лише… заспокоєння. А в останні кілька днів у думках щоразу почало виринати таке: «Бог найкраще знає, що для кожного є добрим, а людина часто прагне до того, що для неї погане та шкідливе».
Я задумалась: але хіба добре, коли життя котиться шкереберть? Згодом почала аналізувати, що в цей, здавалося би, дуже важкий рік я одразу змінила те, чого не могла, не наважувалася, боялася змінити упродовж кількох років. І це мене дуже пригнічувало. Насамперед через хворобу довелося ретельно обстежити увесь організм, на що я ніяк не знаходила часу. А даремно, бо виявилися певні проблеми, які згодом могли стати причинами серйозних недуг. Наразі ці проблеми я успішно долаю.
Здійснилася і моя давня мрія – змінити місце праці. Без цьогорічної економічної кризи я би на таке ще довго не наважилася. Але, зважаючи на хвороби та непростий фінансовий стан, я легко й безболісно звільнилася з попереднього місця роботи. Думала, що буду шкодувати. Анітрохи! Після звільнення ще й з’явився час для сина, батьків, для складання планів на майбутнє і навіть для улюбленого вишивання бісером. А фінансовий стан через перебування у центрі зайнятості суттєво не погіршився. Через кілька місяців знайшла нову цікаву роботу. Ще й багато чого навчилася, зокрема використовувати різноманітні інтернет-платформи для віддаленої роботи. І тепер навіть думаю, а чому я так довго затримувалася на старому місці праці, коли довкола було так багато перспектив?
А ще я давно-о-о хотіла провести «тотальну ревізію» своїх знайомих, серед яких було чимало випадкових людей, на спілкування, пустопорожні теревені та переписку в соцмережах, з якими я витрачала чимало часу. І без жодних «ревізій» це трапилося. Скажу більше, я ні з ким з них не посварилася, нікого не образила. Лише… змінила місце проживання. Так склалося, що мені довелося переїхати з обласного центру в невеличке містечко. Усе! Спокій! Зі мною на зв’язку залишилися ті знайомі, колеги та небагато друзів, які справжні, з якими є про що і хочеться поговорити. Та й після таких розмов і переписок ніколи не залишиться в душі оскомини. А ще в містечку, де я тепер проживаю, з’явилися нові знайомі та друзі для мого сина.
Зізнаюся, що в перші тижні тотальних змін було дуже нелегко. Я не хотіла прийняти і сприйняти зміни, замкнулася в собі, могла годинами мовчати і думати: «Чому? За що? Навіщо?». Навіть молитися було важко. Тоді відкрила Святе Письмо і натрапила на такі рядки: «Співайте в псалмах Господеві, ви, Його побожні, і дякуйте імені Його святому! Бо на хвилину гнів його, ласка ж Його — поки життя. Увечері плач завітає, а вранці радість» (Пс. 30, 5-6). Я зрозуміла, що треба подякувати Богові за ці зміни, за те, що у час пандемії я та мої рідні насамперед живі, а все, що трапилося у моєму житті, напевно, так і мало бути. Тепер житиму в нових реаліях. Переконана, вони будуть для мене кращими, аніж ті, що були. За це і дякую Богові.
А вам є за що подякувати Господеві наприкінці непростого 2020-го?
Сабіна РУЖИЦЬКА.
