Великий Піст не для егоїстів

0
84

Великий Піст не для егоїстів

«В той час, коли прийшов Ісус до Капернауму, чутка пішла, що він у домі. І там зібралося стільки народу, що не було більш місця, навіть перед дверима; і він промовляв до них словом. І от прийшли до нього несучи розслабленого; несли його четверо. А що із-за народу не могли принести до нього, розкрили стелю над місцем, де він був, і через отвір спустили ліжко, на якому лежав розслаблений. Ісус, уздрівши їхню віру, каже до розслабленого: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи».

Були ж деякі книжники, що сиділи там і думали собі: «Як може цей так говорити? Він богохулить! Хто може прощати гріхи, крім одного Бога?».

Ісус вмить збагнув духом, що вони таке собі думають, і каже до них: «Чого таке мислите у серцях ваших? Що легше – сказати розслабленому: відпускаються тобі гріхи, чи сказати: встань, візьми твоє ліжко й ходи? Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має на землі владу відпускати гріхи, – мовить до розслабленого: Кажу тобі: Встань, візьми своє ліжко і йди додому». Устав той і зараз же взяв ліжко, й вийшов на очу всіх; і дивувалися всі, хвалили Бога й казали: «Ніколи ми такого не бачили»

(Мр. 2, 1-12).

Правдивий піст, щира молитва та діла милосердя – це та «спасительна тріада», яка є актуальною не лише в часі Великого Посту, але й впродовж цілого року та цілого життя. Час посту є тим часом, коли ми маємо навчитись жити так, як потрібно було би жити завжди, а не лише в якийсь визначений відрізок часу. Поміркованість у їжі, у споживанні алкогольних напоїв чи користуванні соціальними мережами – це чеснота, яку слід плекати в часі посту, щоби потім могти жити нею постійно. Стриманість язика, чинення діл милосердя, молитва чи покаяння – речі, які були б лицемірством для християн, якщо б їх робили виключно в часі посту.

Відновлюючи наші глибокі відносини з Богом через молитву, покаяння та навернення, Господь дарує нашому серцю здатність помічати також і інших, особливо тих, хто потребує нашої уваги та турботи, любові та милосердя. Іншими словами, в міру того, наскільки наша молитва і піст є щирими та милими Богові, настільки ми стаємо здатними чинити правдиві діла милосердя.

В першу неділю посту можна було побачити, як зустріч з Ісусом штовхає Филипа іти й ділитись цією радісною звісткою з іншими: «Ми найшли того, про якого писав Мойсей у законі і пророки, – Ісуса, сина Йосифа, з Назарету» (Ів. 1, 45). І це зовсім не дивно, тому що кожен, хто по-справжньому досвідчив люблячий погляд Ісуса у тайні Сповіді, не зможе більше тримати тієї невимовної радості лише у собі чи для себе, а неодмінно шукатиме тих, з ким захоче нею поділитись.

Сцена про розслабленого, яку детально описує євангелист Марко на другу неділю Великого Посту, наштовхує нас на думку, що кожен, хто вірить, що Ісус – Господь і Спаситель, той не лише сам прийде до Нього, але й приведе чи «принесе» у своїх молитвах усіх своїх розслаблених фізичними та духовними недугами друзів, знайомих чи родичів, які самотужки з різних причин не здатні піднятись і прийти до Бога.

Мабуть, важко або взагалі нереально знайти таких людей, які могли б похвалитись, що в їхньому оточенні немає тих, хто би почувався настільки добре, що не потребував би допомоги інших. Радше навпаки, – щоденні реалії свідчать про те, що через алкоголізм, наркотичну, ігрову чи комп’ютерну залежність та інші фізичні, психологічні й духовні недуги багато людей стають розслабленими, які інколи довший час, без сторонньої допомоги, не можуть піднестись з недуги немочі. Часто розслабленими можуть бути цілі сім’ї та родини, а через корупцію, несправедливість та байдужість хворим стає ціле суспільство, яке також потребує допомоги. І тому саме християни покликані бути тими вірними друзями, які б, незважаючи ні на що і ні на кого, мали б приносити у своїх молитвах своїх розслаблених, щоби покласти їх перед Ісусом:«І от прийшли до нього несучи розслабленого; несли його четверо» (Мр. 2, 3).

Час Великого Посту – це час особливого діяння Святого Духа і сприятливий час для того, щоби прогнати страх, зневіру та, не зважаючи на різні недуги, повірити Ісусові, Який каже:«Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім’я Господнє і молитва віри спасе недужого, та й Господь його підійме; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться» (Як. 5, 14-15).

Для того, щоби гідно, з духовними плодами можна було пройти час посту та сміливо вистояти в часі спокус, випробувань і страждань, потрібно інсталювати в наші серця Слово Боже, яке нас запевняє: «Він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі» (Іс. 53, 4).

о. Володимир МІСТЕРМАН.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут