Таке питання часто задаємо собі, спостерігаючи, як хворіють на онкозахворювання маленькі діти, як біда трапляється з дорогою для нас людиною, яка, на нашу думку, на це зовсім не заслуговувала. А як часто бачимо, що й священники, які ввесь час перебувають на молитві, важко хворіють і від важкої недуги помирають. Чому зло торкається хороших людей? Чому Господь це допускає? Про це ми поспілкувались з отцем екзорцистом Івано-Франківської Архиєпархії УГКЦ Володимиром Лосем.
– Отче, чому трапляється, що хороші, навіть праведні люди, терплять?
– Насамперед маємо розуміти, що існує звичайна дія злого духа. Йдеться про щоденні спокуси, якими диявол намагається звести людину, щоб вона перестала бути суб’єктом спасіння, тобто втратила будь-які шанси спастися у Бозі. Коли дияволу ця справа вдається, так би мовити, з першого разу, він зводить людину з праведної дороги на грішну. І його діло завершено. Але коли людина має духовний потенціал, веде праведне життя, в цьому випадку диявол не може збити людину з праведної дороги звичайнісінькою спокусою та легко звести її зі шляху спасіння. Тоді цей упалий ангел застосовує надзвичайну, неприродну дію. Прикладом такої дії ми маємо історію праведного Йова.
Йов відзначався справедливістю, усе життя намагався догодити Богові. Господь нагородив його за благочестя великими благами. Та диявол позаздрив Йову. Він став зводити наклеп перед Богом на праведного Йова. «Та простягни лиш руку твою і діткнешся всього його майна: побачиш, чи не лихословитиме тебе удвічі!» (Книга Йова 1, 11.) Бог же, щоб показати всім, наскільки вірний Йому Йов, та щоб навчити людей терпінню в їхніх стражданнях, дозволив дияволові відібрати в Йова усе, що той мав. Але Йов залишився непохитним, не втрачав надії на милосердя Боже і лише прохав Господа засвідчити, що він терпить усе невинно.
Історія багатостраждального Йова вчить нас, що Бог посилає нещастя не тільки за гріхи. Іноді Господь посилає нещастя і праведникам для ще більшого утвердження їх у добрі, для осоромлення диявола і для прославлення правди Божої. Таким чином диявол намагається зламати людину в надприродній спосіб. Але без Божого допусту на це нічого не відбувається. Чому ж Господь допускає такі речі? Бог хоче, щоб таким чином Він прославився в цій людині. Праведник живе вірою. І якщо в його життя приходить біда, якісь випробування, праведна людина приймає їх як волю Божу. Якщо Господь це допускає в моєму житті, я їх повинен прийняти. І ці випробування, можливо, послані мені Богом для мого загартування, зміцнення моєї віри. Щоб Господня слава проявилася в мені.
– Отче, щоб зрозуміти до кінця Ваші слова, як на мене, потрібно мати певний рівень духовного вишколу. Але коли трапляється біда, люди не замислюються над своїм духовним життям, а одразу ж звертаються за швидкою допомогою до ворожок…
– На жаль, зазвичай священник є останньою інстанцією в таких випадках. Багато людей і до сьогодні шукають вирішення своїх проблем якимось магічним способом: щоб хтось відшептав, відлив, відстриг. Диявол завжди працює за схемою зраненої природи людини. Тобто: болить, випив ліки, перестало боліти. В житті є біда, пішов до бабки, вона злила на віск, біда минула. Так робить грішна людина.
Господь хоче, щоб ми жили праведним життям, в якому щодня на нас чекає духовна боротьба. Маємо щодня проходити випробування, терпіти певні труднощі, негаразди, але разом з тим наближатися до святості. Та людина не хоче покидати старий світ, і в цьому контексті вона вирішує свої проблеми у простий спосіб. А диявол тут як тут, перший стоїть на допомозі. Власне, тому ті різні підшіптування, зливання, гадання направду є дієвими. Та людина має чітко усвідомлювати, куди вона йде за поміччю. Є два вибори: або Господь, або диявол. Посередині немає…
– Як чинити, коли несподівано когось із ваших близьких спіткала недуга, яка з’явилася зненацька? І нерідко лікарі розводять руками, розуміючи, що безсилі…
– Якщо ви помічаєте якийсь неприродній перебіг захворювання, не біжіть до ворожки, а зверніться до священника. Священник екзорцист може визначити, що хвороба має неприродній характер і тут є втручання злого духа. Тоді отець здійснює оливопомазання та починає молитись, таким чином беручи ситуацію під контроль. Та хворий у міру своїх можливостей повинен співпрацювати зі священником, впустивши Бога у своє життя. І тоді Господь вже починає діяти в людині, зцілюючи її. З моєї практики екзорциста я часто помічав, що після молитов на оздоровлення відбувається своєрідне загострення хвороби, але такий стан – це ознака початку зцілення.
– Та якщо, звернувшись до священника, стає зрозумілим, що хвороба не має неприродного характеру?
– У таких випадках рекомендується продовжувати лікування в традиційний спосіб, звернувшись за допомогою до лікарів. Але й тоді не варто забувати про молитву, яку вже молиться не священник екзорцист. Маємо також розуміти, що в подоланні хвороби в такому випадку потрібна співучасть лікаря, який лікує, священника, який молиться за хвору людину, і самого хворого, який також перебуває в молитві, приймає Святе Причастя. Якщо ж людина бездієва, чекає спасіння з Неба, нічого не роблячи сама, – це фанатизм.
– І на завершення, все ж таки порадьте, які молитви варто промовляти у важких обставинах життя чи при важкій хворобі.
– Перш за все хотів би наголосити, що люди часто шукають помічних молитов при тій чи іншій проблемі. Так робити не слід, бо тоді молитві надаються якісь магічні властивості. От помолився саме цю молитву – і буду здоровий. Ні, маємо розуміти, що молитва – це розмова з Богом, а не магічне заклинання. Проте, в особливо важких обставинах життя раджу молитись молитву, яку радив свого часу Отець Піо, – це молитва на вервиці. Раджу молитись молитви з псалтиря: 90-ий псалом, 67-ий псалом. Але найосновнішим є перебування в контексті сакраментального життя: сповідь, Святе Причастя, читання Євангелії. Тільки тоді ваша молитва буде мати силу, коли перебуватимете в стані Божої благодаті.
Розмовляла Віра БІЛА.
