Про те, що Україна – земля Марійська, засвідчують численні відпустові місця, в яких виражена вся любов до Небесної Матері. Ми, прочани з Прикарпаття, це відчули відразу, коли прибули в Улашківський монастир на Тернопільщині. А запросив нас сюди на нічні чування напередодні свята собору св. Архистратига Михаїла о. Никодим Гуралюк, ЧСВВ, який уже пів року служить тут, на Поділлі.
З Івано-Франківська до мальовничого села Улашківці Чортківського району відстань 132 кілометри. Ми не розрахували час, коли виїхали о 16-ій годині з обласного центру, тому в м. Городенка нас застав вечір, а в м. Товсте – глибока ніч.
Трохи поблукавши в дорозі до Улашківців, що за 70 кілометрів від відомої на увесь світ Зарваниці, ми все ж таки віднайшли це село, яке колись було містечком з Магдебурзьким правом, де кожного року відбувались багатолюдні ярмарки.
Вперше Улашківці згадуються у 1464 році. Легенда про виникнення назви поселення розповідає про запорізького полковника Улаша, який разом з іншими козаками оселилися на березі Серету. Для оборони поселення від татар вони спорудили фортецю. Під час одного з нападів усі козаки загинули геройською смертю. Поселення ж назвали Улашківцями – на честь козацького ватажка.
Монастир отців Василіян, якому близько 800 років, розташований на Ясній горі. З неї відкривається чудова панорама села. До монастиря веде Хресна Дорога. О 19-ій годині ми приєдналися до молільників, яких 20 листопада прибуло аж 85 зі Львівщини та Івано-Франківщини. Під зоряним небом, йдучи від стації до стації, ми слухали розважання з уст отців Василіян Никодима та Порфирія. Темою роздумів був відхід людини до вічності. Отці наводили приклади легкої та важкої смерті, коли люди в останні секунди своєї земної мандрівки хотіли зустрітись з Христом або не хотіли, заперечуючи Його існування.
Далі були відвідини храму Різдва Пресвятої Богородиці, який відомий завдяки двом чудотворним іконам – Божої Матері та святого Івана Христителя. Ми довідались, що, за легендою, ще на початку ХІV століття ченці Василіяни принесли ікону Івана Христителя у свою обитель в печері.
В 1765 році місцева родина Добринських-Раціборських подарувала до церкви Чудотворний образ Пресвятої Діви Марії. Ікона писана на полотні за зразком знаменитої Ченстоховської, Белзької Богоматері і датується, за деякими даними, 1678 роком.
Також у храмі знаходяться частинка животворящого хреста та мощі св. Івана Христителя. Досі ікони славляться численними зціленнями. Монахи зберігають для нащадків записи про десятки чудес.
Печер на Тернопільщині чимало. Всім відоме село Кривче, куди приїжджають туристи на екскурсії, щоб пройтись довгими та вузькими лабіринтами печер. В Улашківцях вони – інші. Отець Никодим там буває щодня. Каже, що це особливе місце, намолене монахами з ХІV століття. Тут встановили престіл, кивот та все необхідне для Богослужінь. Перед печерою добудовані дві кімнати, де можна відпочити.
Проповідь напередодні свята собору св. Архистратига Михаїла була присвячена Ангелам. Отець Никодим розповів, що в день цього свята кожен може святкувати іменини свого Ангеля-хоронителя. Це дуже важливо – звертатись до свого заступника на землі.
При хрещенні батьки дали ім’я своєму синові Михайло, тому в день свята ми вітали о. Никодима ще й з іменинами. Того дня, за 34 роки священства, він відслужив свою 20 494 Святу Літургію (отець веде ретельний облік усіх богослужінь, хрестин, шлюбів).
Хто бував у Погоні, той знає, що там за короткий відлік часу постало чотири храми, статуя Богородиці, Хресна Дорога, чудотворне джерело. Як і в Погінському монастирі, де отець Никодим служив 20 років, так і в Улашківському, у нього є багато планів.
Пульсує джерело з фігурою Ісуса Христа і в Улашківцях. Кажуть, його вода лікує очі. Тут є великий комплекс будівель, де можуть ночувати прочани. Нам також пощастило провести одну ніч у цьому намоленому ченцями місці. А вранці, в день свята, ми поспілкувались з місцевими мешканцями. Отець Теодозій, колишній ігумен, розповів про чудо, яке сталось кілька років тому. Місцевий юнак їхав на велосипеді і його збила машина. Хлопець перебував у комі три місяці. Лікарі не давали шансів на життя, казали, що він не зможе ходити. Але мати та вся родина вірили, що Богородиця, прославлена в Улашківській іконі, та св. Іван Христитель не дадуть молодому життю пропасти. Завдяки ревним молитвам сталося чудо. Цей юнак був з нами на вечірніх та ранкових богослужіннях. Він не так вправно ходить, як до аварії, його мова інколи не до кінця зрозуміла, але хлопець щасливий, що живий.
Ігумен о. Власій, ЧСВВ та четверо монахів запрошують усіх в Улашківський монастир, щоб з вірою та молитвою відкрити чудотворну дію Бога в житті.
За своїм відпустом монастирська святиня в Улашківцях прирівнюється до римської Базиліки Марії Великої, однієї з чотирьох базилік Риму. Іван Предтеча та Богородиця – люди, які були до Христа найближче, із стародавніх ікон немовби промовляють до кожного: «Покайтеся! Наверніться! Прийдіть до Спасителя! Очистіть свої серця в святих Тайнах Сповіді та Причастя! Моліться багато! Живіть життям святих!».
Юлія БОЄЧКО.
Коментарі прочан
Анна Наконечна: «В Улашківському монастирі особлива атмосфера. В печері відчувається внутрішнє піднесення. Це намолене місце, якому 800 років. Я подумала, скільки тут до нас було монахів та людей, які шукали душевного й тілесного зцілення! І мені була подарована ласка – торкнутись цієї величі.
Коли на Хресній Дорозі я побачила ченця в рясі й каптурі, що одиноко стояв під хрестом, то подумала, що потрапила в середньовіччя.
У храмі мене дуже вразили чудотворні ікони та мощі. Було відчуття присутності св. Івана Христителя. Виходячи з храму, я плакала від щастя, що змогла побувати в такому особливому намоленому місці».
Марія Агаркова: «Мене вразило місце розташування монастиря – на високій горі, а внизу – річка та ліс. Коли відвідала храм, то відразу припала серцем до ікони св. Івана Христителя. Бачила багато подібних, але саме такої, з надписом «Покайтеся», – ніколи. Ми, прочани, спільно помолились перед чудотворним образом 40 разів молитву «Отче наш».
Коли зайшла в кімнату перед печерою, то відразу відчула запах дров, що горіли в пічці, і теплий дух. Згадалося село і дитинство. Вразили своєю простотою проповіді отців Никодима та Порфирія. Дякую Богові за всі ласки, які Він посилає нам на життєвій дорозі до Неба».
Ганна Круліківська: «Для мене проща була єднанням з Богом, вона торкнулася глибин моєї душі. Я переосмислила своє життя. Серце відкривалось до молитви, коли ми молились перед іконою св. Івана Христителя. Це паломництво дало можливість задуматись, подякувати Творцеві за Його дари. Вірю, що незабаром Улашківці стануть таким відпустовим місцем, яким є Погоня».
