Дорогі Друзі,
сьогоднішній номер газети ми готуємо ще в старому році, а отримаєте ви його вже в новому. Рік, що минає, як і кожен рік, мав свої як приємні миті, так і немало труднощів та негараздів. Та все ж, підсумовуючи його, хочеться пригадати в першу чергу найприємнішу мить минулого року: 24 серпня держава Україна відсвяткувала 30-річчя своєї незалежності. Тож ми пишаємося нашою незалежною Батьківщиною і щиро молимося, щоб жоден ворог не зазіхав на її процвітання та добробут!
Назагал 2021-й рік був сповнений неоднозначними та важливими подіями для усього світу. Інавгурація президента США Джо Байдена і відхід Дональда Трампа. Кінець ери Анґели Меркель, після 14 років на посаді канцлерки Німеччини. Найтяжче за сім років загострення між Ізраїлем і ХАМАС. Виведення американських військ з Афганістану, блискавична перемога талібів та крах мрій про сучасну афганську державу. Міграційна криза в Білорусі і «рука Кремля». Це лише невеличкий перелік найголовніших міжнародних подій 2021 року…
Не менш багатим на неоднозначні події був цей рік також і для України. Як пригадуєте, розпочався він із запровадження жорстких карантинних обмежень. Коронавірус другий рік поспіль забрав тисячі життів, а боротьба з ним триває і по сьогодні. Винайдення вакцини розділило як світове, так і українське суспільство на прихильників та противників щеплення…
Навесні Росія сконцентрувала поблизу території України понад 80 тис. солдатів, чого не траплялося з 2014 року. Тоді Київ та країни Заходу серйозно заговорили про можливість нового вторгнення РФ, проте цього вдалося уникнути. Але вже у листопаді Кремль знову почав нарощувати військовий контингент біля українських кордонів, чисельність російських військ і по сьогодні сягає щонайменше 100 тисяч солдатів. У зв’язку з цим 12 грудня голови МЗС країн «Великої сімки» прийняли офіційну заяву, в якій попередили Росію про «серйозні наслідки та важку ціну» у разі воєнної агресії проти України.
Серед численних подій, як ми вже звикли, було чимало політичних баталій і навіть чвар та негараздів. Цього року активно впроваджувався процес цифрової трансформації країни, розглядалося багато нових законопроєктів та вводилося чимало нових законів. Крім того, рік був щедрим, як пригадуєте, на численні санкції та безкінечні розслідування, які нерідко залишали за собою в суспільстві більше запитань аніж відповідей. І вже майже насамкінець року п’ятому президенту Петру Порошенку підписали підозру у держзраді. Однозначно розвиток усіх цих подій матиме неабияке відлуння і в наступному році. Та все ж попри це все найбільшим викликом для України залишається висока ймовірність російського вторгнення. Тому, згадуючи усі ці різні події з минулого року, хочеться виділити окремо дві, котрі, можливо, залишилися дещо непомітними. Стосуються вони українсько-міжнародних відносин.
Напередодні Дня Незалежності у Києві відбувся саміт Кримської платформи за участю представників 46 країн світу. Під час заходу підписали спільну декларацію щодо деокупації Криму, яка передбачає невизнання незаконної анексії півострова Російською Федерацією та зобов’язання розглянути додаткові дипломатичні, політичні, обмежувальні санкції щодо Росії у разі подальшої агресії.
Інша не менш цікава подія трапилася в середині самої країни агресорки. У листопаді МЗС Росії, грубо порушуючи дипломатичну практику, оприлюднило конфіденційне листування між німецьким, французьким та російським міністрами. На це у них були якісь свої мізерні міркування і, мабуть, там навіть не здогадувалися, що, відкриваючи зміст конфіденційної переписки, таким невігласним жестом вони розвіюють українцям міф про те, що, мовляв, країни заходу давно зрадили інтересам України, підігруючи агресору. Хто прочитав, без сумніву, переконався, що це далеко не так.
2021 рік був багатим на цікаві події у житті нашої Української Греко-Католицької Церкви. На початку року в Польщі було висвячено нового єпископа Аркадія Трохановського для новоствореної Ольштинсько-Гданської єпархії УГКЦ. У лютому українцям Німеччини і Скандинавії було призначено новогоАпостольського Екзарха владику Богдана Дзюраха. 25 березня у польському Любліні відкрили пам’ятник українському священнику Омеляну Ковчу, який під час Другої світової війни рятував євреїв, поляків та українців. За свої дії був ув’язнений і відправлений до концтабору «Майданек», де й загинув.
27 березня 2021 року УГКЦ відзначила десятиріччя інтронізації Блаженнішого Святослава, Отця і Глави УГКЦ.
27 червня у храмі Різдва Пресвятої Богородиці у Львові Блаженніший Святослав очолив святкування 20-ї річниці візиту св. Івана Павла ІІ, Папи Римського, в Україну.
28 червня у конференц-залі Львівської духовної семінарії Святого Духа відбулося урочисте проголошення Катехизму УГКЦ для молоді.
Цього року ми також відсвяткували десятиріччя проголошення Львівської (29 листопада), Івано-Франківської (13 грудня) та Тернопільської (22 грудня) Митрополій.
На жаль, 2021 рік позначив УГКЦ також і сумним ювілеєм… 75 років тому, 8 березня, радянська влада провела спецоперацію з ліквідації УГКЦ – Львівський псевдособор, після якого Церква з мільйонною паствою пішла у підпілля на понад 40 років.
А ще чи не найважливіша новина року, якою поділився на початку грудня під час Київського Безпекового Форуму Блаженніший Святослав про можливий візит уже в дуже скорому часі Папи Римського до України.
2021 рік також позначив двома величними ювілеями і нашу улюблену газету «Нова Зоря» – 95 років від дня заснування та 30 років від дня її відновлення.
Звичайно, подій було більше, це лише найважливіші, які запам’яталися. Ми вступаємо в новий рік і попереду – плани на майбутнє та життя з чистого аркуша. Зазвичай від нового року ми чекаємо нових змін. Бажаємо одні одним, щоб він був кращим за попередній. Однак, на жаль, результати опитування, проведеного наприкінці року соціологічною групою «Рейтинг», свідчать про те, що третина громадян України вважає, що 2022 рік буде гіршим, аніж 2021-й. Найважливішими проблемами в країні українці назвали корупцію (55%) та війну на Сході (51%), а також економічну кризу (32%), некомпетентність влади (31%), епідемію коронавірусу (27%), вплив олігархів на політику (24%) та неякісну медицину (24%). І куди тут подінешся, ці проблеми та багато інших є і вони більш ніж очевидні.
Що означає для нас, християн, новий рік? Рік, від якого ми чекаємо чогось нового? Так, бо цей новий відлік часу ми розпочинаємо з Тим, хто «нове створить все» (див. Од. 21, 5). Попри будь-які суспільні чи особисті негаразди, дозвольмо з початком цього нового року ввійти Ісусові до нашого життя, щоб разом з Ним до нас прийшла нова дійсність. Сьогодні Він нам промовляє: «Чому метушитеся і переживаєте? Прийдіть до Мене, всі втомлені й обтяжені, і Я заспокою вас. Адже кожен акт правдивої довіри до Мене розв’язує важкі ситуації. Віддатись Мені – означає замінити неспокій на молитву і відчути себе дітьми, що сплять в обіймах матері».
Наша молитва до Господа в силі змінити все. Однак вона не завжди повинна змінювати навколишні обставини. Найчастіше вона змінює мене у ставленні до них. І схоже на те, чим більше я перебуваю під сонцем, тим більше моя шкіра набирає засмаги. Так само, чим більше я перебуваю на молитві, тим більше я набираюся благодаті, стаю спокійним і поволі змінюю світ. Тому, коли мені не під силу змінити економіку, політику та багато іншого, найкраще розпочати із зміни себе самого в довірливій молитві до Бога.
«Зміни себе і світ зазнає змін» – чи не найкраще з таким гаслом вступити в новий рік, який розстелився перед нами немов біла снігова ковдра, по якій ще ніхто не ходив. На ній ще немає ніяких, ані чистих, ані брудних слідів, вона ще не потоптана, чиста, біла. І від нас залежатиме, якою вона буде в кінці цього року. Тож вирушаймо в ще один новий рік з Богом. І нехай, за Його благословенням, усім нам у ньому таланить!
о. Іван СТЕФУРАК,
головний редактор.
