Ми коїмо багато гріхів лише тому, що пізно починаємо з ними боротися. Ось вам чотири підказки, які допоможуть почати боротьбу — і, можливо, впоратися з тим, що здавалося нездоланним.
Ми постійно боремося зі спокусами та гріхами. Серед них є такі, в які ми втрапляємо регулярно; це навіть стає залежністю. Можливо, ми навіть уже встигли до звикнути і визнати, що не маємо шансів стати вільними, бо «робили це вже стільки разів». Часто так відбувається тому, що ми запізно починаємо боротьбу.
Пропонуємо чотири підказки, які можуть допомогти подбати про духовне життя і виграти у битві з гріхом. Також і з тим, з яким безрезультатно змагаємося вже давно.
1.Немає предмета
Це перша пастка, в яку ми потрапляємо. Після вже чергової сповіді з одного й того самого, який нас обтяжує, ми вдаємо, ніби «немає предмету». Я згрішив, але ж посповідався. Навіщо до цього повертатися? Адже Бог мені пробачив, отже — справу закрито.
Так, Бог мені пробачив. Він не втомлюється, не нудиться, не засмучується і не розчаровується тим, що це вже вкотре. Він завжди мені пробачить, бо завжди мене любить. Його милосердя може очистити з кожної провини.
Мій гріх, який я висповідав, мені пробачено. Але вдавати перед собою, що в такому разі вже нема про що говорити, — це, мабуть, найпростіший спосіб за короткий час повернутися до конфесіоналу з тим самим.
Майте сміливість сказати собі: «Господь мені пробачив, але я маю з цим проблему. У цій темі я просто слабкий». Святий Ігнатій з Лойоли зі свого військового досвіду знав, що захисники повинні знати слабкі місця оборонних мурів і про них дбати особливо.
Якщо я знаю, що в якійсь сфері я вразливий на спокуси, то немає сенсу оминати цю тему: вдавати після сповіді, ніби її немає, а потім дивуватися, що «знову». Треба чесно визнати перед собою і Богом, що в цій сфері я особливо слабкий, і: а)наполегливо просити Його про благодать витривалості в доброму, про силу опиратися конкретному гріху; б)шукати також звичайних людських засобів захисту.
2.Каламутна вода
Ми часто в житті потрапляємо в ситуації, коли не маємо впевненості та ясності, чи щось добре, чи вже погане. «Чи це гріх?», «Чи вже важкий гріх?» — як часто такі запитання звучать у конфесіоналі! Почніть від того, щоб визначити категорію «нейтрально». А далі?
Принцип простий. Не впевнений — не роби. Це не суто релігійний принцип, а етичний: не варто робити щось із непевною совістю. На те є дві причини: а)можеш зробити щось насправді погане; б)якщо навіть цього разу не зробиш нічого поганого, то вчишся ігнорувати своє сумління, яке посилає тобі застережні сигнали у вигляді сумніву. Простий приклад: якщо ви невпевнені, чи є в коробці цуценя, то не викинете коробку до смітника, правда?
Інша річ, що ми часто самі забуваємо давати собі обов’язкову відповідь на запитання: це добре чи погано. Ми інтуїтивно щось відчуваємо, нас мучать сумніви, але ми вперто їх приглушуємо. Нам зручніше «не знати».
Варто пам’ятати, що так зване «винне ігнорування» (тобто ситуація, в якій ми маємо щось знати і могли дізнатися, але цього не зробили) додатково збільшує нашу провину, а не применшує її. Правильно каже старе прислів’я, що «чорт ловить рибу в каламутній воді».
3.Не йдіть по рейках
Уникайте нагоди до гріха, тобто ситуацій, у яких він найчастіше стається; обставин, у яких — як ви вже знаєте з власного болючого досвіду — найлегше його скоїти. Іноді ми самі дуже легковажно створюємо обставини, в яких гріх «аж проситься». Саме на цьому етапі треба починати боротьбу і зосередити свої зусилля.
Ви не зможете зупинити поїзд, який набрав швидкість. Просто не стійте на рейках. Звісно, іноді доводиться перейти через них; але тоді зробіть це зосереджено, уважно, з великою обережністю і якомога швидше. Не прогулюйтеся по рейках тільки тому, що з насипу кращий краєвид, або тому, що вам подобається лоскотати собі нерви.
Якщо ви знаєте, що в цій сфері ви «солом’яні», то уникайте вогню, бо результат буде очевидний. І не умовляйте себе, що це «тільки іскорка, отже безпечна». Іскорки буде достатньо. Ми солом’яні. Визнати це — смирення, мудрість і сміливість. Так, сміливість.
Іноді більше сміливості знадобиться, щоб сказати «ні», ніж «добре, спробую, може нічого не станеться». Це стосується зокрема гріхів, пов’язаних із нашою чуттєвістю. Святий Филип Нері казав, що у війні з ними виграють тільки боягузи, тобто ті, хто відразу втікає навіть від тіні спокуси. Всі інші «сміливці» — зазвичай раніше, ніж пізніше — поляжуть.
4.Порожній дім
Останній «прототип» походить прямо від Ісуса. В одному місці в Євангелії (Лк 11, 24-26) Він говорить про те, що відбувається з людиною, яку покинув злий дух. Якщо ця людина не подбає про те, щоб заповнити чимось добрим у своєму житті (серці, плані дня, звичках) місця, які займало зло, що доти царювало, то воно за мить повернеться з семикратною силою.
Ідеться не про те, щоб не чинити якогось гріха, але щоб цей час, сили, енергію, які ми досі призначали на зло, скерувати на щось добре, позитивне. Бо життя християнина — це не вправний слалом між гріхами, а будування Божого Царства.
Джерело: CREDO
