(Про звільнення «азовців» та про те, чому важливо вірити у краще)
Чи задумувалися ви, що таке воля? Можу із впевненістю сказати, що воля живе у кожному із нас. Якби мене запитали, що або хто для мене є втіленням волі, я, не задумуючись, сказала б, що це український народ.
Не потрібно достеменно знати історію України, аби зрозуміти, що наш народ є сильним та непохитним у своїх переконаннях і діях. Цю тезу підтверджують дії наших захисників та захисниць, медиків та волонтерів, усіх, хто пліч-о-пліч захищає нашу країну, наші життя на фронті. Не тільки стежачи за теперішніми подіями та вивчаючи історію України, можна усвідомити це. Варто послухати живі історії минувшини наших людей та змін, які відбувалися впродовж років, і розуміння прийде до вас одразу.
…Провівши місяці в полоні, не втрачаючи віру у своє звільнення, захисники «Азовсталі» слугують прикладом для наслідування того, яким сильним може бути дух та віра людей у власні переконання. І ми маємо вчитися у них цього, адже сильний дух та віра не з’являються без певних зусиль, вони виробляться довгою, кропіткою працею над власними думками й діями.
Проте є й інші шляхи до набуття віри. Є така річ, як натхнення, адже люди, які мають сильний дух та віру, надихають інших та мотивують рухатись далі. Мабуть, ми всі відчули вплив цього явища, коли повернулися захисники «Азовсталі» з полону, наче та частина їхньої віри наповнила наші серця, і жити стало трохи легше.
Складно уявити, якою повинна бути віра людей, які протягом кількох місяців щоденного морального й фізичного спустошення все ще вірили та відстоювали свої погляди. Так само як медик, незламна Катерина Поліщук, яка після місяців у полоні не втрачала віри, залишалась непохитною, і навіть під час інтерв’ю з окупантами, до останнього розмовляла рідною українською мовою. Адже вона могла здатися, ба навіть перейти на їхню сторону заради власного порятунку, проте всі ми розуміємо, що це була б фатальна помилка. Саме завдяки волі та силі духу ми є тими, про кого говорить увесь світ.
Вікторія РЕЗУН.
