Парафія храму святого Миколая, що у селі Ямниця, готується до відзначення 90-річчя церкви.
Про духовне життя, екологічну діяльність та соціальне служіння на парафії я дізналася зі сторінки парафії у соцмережах. Чи не щодня тут з’являються різноманітні дописи та світлини з життя церковної спільноти. А це означає, що у Ямниці активні священники та парфіяни.
«Наша парафія має славну історію, як і наша церква, — розповідає отець Богдан Курилів, митрофорний протоієрей, парох храму святого Миколая. — Церкву спорудили у 1933-ому році. Це знаково, бо, як відомо з історії, цей рік був дуже тяжкий для України. Але для східних і центральних теренів, у нас все було більш-менш спокійно. Щоправда коштів на будівництво тоді не дуже вистачало, але церква була потрібна для села. Бо у в час Першої світової війни попередню святиню зруйнували».
У селі проходила лінія фронту і руйнування були такі великі, що уціліло лише кілька будинків. Людей, які тут мешкали, виселили на територію Австрії. Згодом вони повернулися і почали відроджувати Ямницю. А яке ж село без церкви? Тому гуртом взялися збирати кошти.
Будували храм, який і досі є окрасою села, майстри із Ціневи, що на Рожнятівщині. Бригаду очолював майстер Тома Джурин. Разом з помічниками цей майстер мав від польського уряду спеціальний дозвіл-патент на проведення будівництва церков. Роботами керував священник, отець Юстин Гірняк, який на той час служив у Ямниці. Святиню спорудили з дерева, без жодного цвяха. Минули лихоліття Другої світової війни та радянського атеїзму. Храм, за словами отця Богдана, ніколи не був зачинений.
У жовтні 1989-ого ямницька святиня повернулася у лоно УГКЦ. Це сталося тому, що у нашому селі був великий та міцний осередок Народного руху України під орудою Роман Ткача, знаного політичного та громадського діяча, екс-очільника Прикарпаття, та колишнього депутата Верховної ради України 4-го та 6-го скликань. Повернення храму до УГКЦ сталося після перепоховання жертв радянських репресій в Дем’яновому Лазі. На першій Літургії були: світлої пам’яті Владика Павло Василик, і тоді ще священник, а згодом Владика Микола Сімкайло та його брат отець Григорій, а також теперішній Архієпископ Івано-Франківської Архієпархії, а тоді отець, Володимир Війтишин.
За словами пароха, у церкві є велика реліквія: частинка мощей святого Миколая. Їх привіз з папської базиліки Санта Марія Маджоре, що в Римі, Владика Іриней Білик. Разом з частинкою мощей у храмі зберігається відповідний підтверджуючий сертифікат. Є в церкві і старовинні ікони, одна зі святинь пензля знаного українського живописця й графіка Ярослава Пстрака.
Зараз при церкві діють братство, сестринство, «Матері в молитві», «Апостольство доброї смерті», незабаром буде спільнота чоловіків «Лицарі Колумба». Ведеться соціальне служіння, є добра співпраця з місцевою владою. Із дітьми та підлітками багато працюють священник-сотрудник, отець Ярослав Рожак та його дружина, добродійка Ольга. Вони займаються роботою в катехитичній школі. Щонеділі, після другої Літургії, тривають заняття.
«У час повномасштабної війни росії учні катехитичної школи готують енергетичні батончики, виготовляють синьо-жовті вервиці для наших захисників, усе це волонтери передають на фронт», — каже отець Ярослав Рожак. – До речі, нині Україну захищають понад 125 жителів Ямниці. На жаль, маємо і загиблих героїв». Із рідними останніх священники постійно проводять духовні розмови. Хоча, зізнаються отці, дуже непросто навіть підібрати потрібні слова. Проте ці люди повинні відчувати підтримку та опіку церкви й суспільства.
…Повертаючись до роботи з молоддю, отець Ярослав зазначає, що влітку в Ямниці відбуваються «Веселі канікули з Богом», старші групи виїжджають на кілька днів у Карпати, а цього року вперше за історію церкви хочуть залучити до літніх таборів дітей віком 3-5 років. А ще всі парафіяни церкви святого Миколая, що в Ямниці, активно їздять у різноманітні паломництва, практикують велопрощі. Щоправда за останні кілька років, коли вирувала пандемія та почалася війна, їздити стало непросто. Цікаво, що саме у такий час новацією стали онлайн Літургії. Їх почали, за словами отця Рожака, в час пандемії коронавірусу, аби люди мали можливість хоч так бути присутніми на Службах Божих. Наразі, коли чимало жителів села виїхали через війну за кордон, онлайн трансляції єднають земляків у молитві. Люди відчувають велике духовне молитовне єднання зі священниками, односельцями, вони, наче присутні в рідній церкві. Також щодня, о 21.00, отець Ярослав проводить у прямому ефірі молитву на вервиці, згадуючи захисників із Ямниці.
Днями на церковному подвір’ї в рамках екологічної ініціативи «Посади дерево миру» діти, підлітки та священники з Ямниці висадили саджанці фундука.
«Це відбулося 22 квітня, у день, коли ввесь світ відзначав Міжнародний день Землі, — мовить отець Ярослав. — За підтримки Бюро УГКЦ з питань екології ми долучилися до Всеукраїнської екологічної ініціативи «Посади дерево миру». Це дуже добра новація, адже війна не лише забирає життя людей, але й завдає суттєвих збитків природі. Через висаджування парафіяльних «Садів перемоги» люди демонструють свою жагу до життя та свідчать, що за будь- яких обставин життя перемагає смерть».
Сабіна РУЖИЦЬКА.
