(Деякі штрихи до біографії Мирослава-Івана Кардинала Любачівського)
24 червня цього року виповнилося 109 років з дня народження відомого світового та українського церковного діяча Блаженнішого Мирослава-Івана кардинала Любачівського, який народився на Прикарпатті, у місті Долина.
Найчастіше ім’я славного Владики пов’язують із відродженням нашої УГКЦ. Минули роки з часу його відходу до вічності, і про наших церковних світочів ми згадуємо не так часто. Тому напередодні ювілею хочемо згадати про основні моменти життя світлої пам’яті Владики.
«Мирослав-Іван Любачівський побачив світ у родині Євстахія та Анни (з родини Олійників) Любачівських. Мати майбутнього кардинала походила з міста Стрий, що на Львівщині. Мирослав-Іван був найстаршим сином. Окрім нього, в сім’ї було ще двоє синів: Євген (народився 2 жовтня 1915 року) та Богдан (31 липня 1917 року). На жаль, Євген зник у час Другої світової війни, а Богдан став інженером, жив та помер у США, в місті Іллінойс», – розповідає Мар’яна Хабер Дудар, наукова співробітниця Долинського краєзнавчого музею «Бойківщина» Тетяни та Омеляна Антоновичів.
Євстахій та Анна дали своїм синам добре родинне та релігійне виховання і гарну освіту. Зокрема Мирослав-Іван закінчив у Долині Народну школу та перший клас гімназії. У Долині хлопчик ходив і до церкви Різдва Пресвятої Богородиці. У 1921 році він прийняв тут Перше Причастя. Після навчання у Долині, Мирослав-Іван вчився у Стрийській гімназії, яку закінчив з відзнакою. А в 1934 році поступив до Львівської Греко-Католицької Богословської Академії і духовної семінарії, ректором якої був Йосиф Сліпий. Навчався на факультетах філософії та теології. За характеристиками, даними молодому семінаристові, він вирізнявся особливими науковими здібностями. На четвертому курсі він отримав чин читця та піддиякона. У листопаді 1934 року Митрополит Андрей Шептицький та ректор отець-доктор Йосиф Сліпий відсилають талановитого студента на подальші богословські студії до відомого у Західній Європі богословського університету Канізіанум в Інсбруці (Австрія). Там Мирослав-Іван стає частиною студентської української громади.
«18 серпня 1938 року його висвячують на диякона, а 21 вересня у каплиці Митрополичої палати Собору Святого Юра у Львові він приймає ієрейські свячення з рук Митрополита Андрея. Мирослава-Івана Любачівського призначають на служіння в Львівській Архієпархії, проте через кілька днів він знову їде в Австрію, аби завершити навчання», — продовжує пані Хабер-Дудар.
Через Другу світову війну австрійський університет перебазовується до Швейцарії. Переїжджає туди і майбутній Владика. В альпійській країні він особливо зосереджується на вивченні Святого Письма, катехизму, Літургії. У 1941 році він захистив докторську дисертацію з богослов’я на тему «Боротьба св. Василія Великого з аріанством, виражена в його літургії». Вищу теологічну освіту освоює у Біблійному Інституті в Римі протягом 1942–1945 років (здобуває ступінь магістра біблійних наук і доктора теології) та на студіях Папського Григоріанського університету (1945–1947 рр.) (отримує ліцензіат з філософії). Одночасно за дозволом церковної влади протягом тих самих років студіює медицину в Італійському королівському університеті. Повернутися в Україну молодий священник-науковець не має змоги, бо добре розуміє, що його можуть запроторити до радянських таборів.
У 1947 році він переїхав до США, щоби служити українським емігрантам в Стемфорді. Молодого священника науковця призначили парохом церкви святих Апостолів Петра і Павла, а ще він опікувався школою в Клівленді. Тут Мирослав-Іван Любачівський починає писати релігійні книги. У 1968-ому стає духівником Української Католицької Семінарії святого Йосафата у Вашингтоні. У березні 1980 року, після засідання Синоду українських католицьких єпископів, він отримав призначення Коад’ютора Верховного Архієпископа з правом спадкоємності. Після смерті Патріарха Йосипа Сліпого 7 вересня 1984 року Мирослав-Іван Любачівський став Главою Української Греко-Католицької Церкви. 25 травня 1985 року Папа Іван-Павло ІІ призначив його членом колегії Кардиналів.
За всі ці роки він багато мандрував, переїжджав, їздив по США, часто бував у Римі. За спогадами сучасників, завжди і всюди возив із собою чималу бібліотеку. Книги супроводжували його упродовж всього життя. А ще був добрим, тихим та скромним, словом, людиною покори і молитви. І при цьому надзвичайно розумним, заглибленим у науку та з великим бажанням завжди дізнаватися щось нове й передавати свої знання всім, хто цього потребує: як маленьким парафіянам українських церков, так і поважним священникам-науковцям.
Після проголошення Незалежності України він повертається в Україну. Вперше Кардинал Любачівський ступив на рідну землю 30 березня 1991 року. Перше, що зробив очільник УГКЦ, – це навідався до рідного дому у Долині, щоби поклонитися отчому порогу. У березні 1994 року з його подання відновлено діяльність Львівської Богословської Академії (тепер Український католицький університет), розбудовано церковні структури, створено чотири нових єпархії, висвячено сотні священників, налагоджено катехитичну працю. Також з його допомогою та благословення відновлено лічницю Митрополита Шептицького та розпочато діяльність в Україні міжнародної благодійної організації «Карітас».
На 81-у році життя Мирослав-Іван Любачівський захворів на запалення легенів, що серйозно вплинуло на здоров’я. Тому в 1996 році, з огляду на його важкий стан, Синод єпископів вибрав владику Любомира Гузара єпископом-помічником УГКЦ. Від осені 1996 року і до дня смерті, 14 грудня 2000 року, Кардинал Любачівський жив тихим життям, однак цікавився молоддю. Так він часто приймав на приватній аудієнції семінаристів і студентів двох перших випусків Львівської Богословської Академії, розмовляв з ними, розповідав, як він сам був студентом цього духовного закладу в довоєнні роки. Похований Блаженніший в крипті собору святого Юра у Львові. Після себе він залишив велику кількість наукових праць, статей, підручників та перекладів.
У серпні 2014 року з нагоди 100-річчя з дня народження славного земляка у Долині відбулися великі урочистості. У часі святкувань відбулося урочисте відкриття й освячення пам’ятника Мирославу-Івану Любачівському на подвір’ї церкви Різдва Пресвятої Богородиці.
Підготувала Сабіна РУЖИЦЬКА
