У черговому випуску рубрики «Ойкономія. Християнський погляд на економічне життя» розглянемо підприємницьку діяльність з християнської точки зору. Ми спробуємо простежити відмінність між креативним підприємцем та власником малого бізнесу, а також розглянемо обґрунтування того, чому бізнес-лідерство є моральним лідерством.
Про це пише Vatican News.
Сьогодні ми продовжуємо розмову про людський розвиток в контексті економічного життя та більш детально поговоримо про підприємницьку діяльність. У Євангелії Ісус говорить нам: «Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають» (Лк. 12: 48). Підприємцям дано у володіння та розпорядження значні ресурси, тому Господь очікує від них значних діянь задля спільного блага людства. Проте, в сучасному світі існує багато перешкод на шляху служіння благу людства, серед яких неефективне керування ресурсами, корупція, жадібність, але на особистому рівні найскладнішою проблемою є, так зване, розділене життя. Розмежування віри та повсякденного економічного життям призводить до того, що метою підприємницької діяльності стає максимізація прибутку, а не служіння спільному благу. З християнської точки зору, кероване вірою управління підприємством поєднує комерційну діяльність з етичними соціальними принципами, які ми черпаємо з Євангелія.
Роздуми про покликання до підприємницької діяльності варто розпочати з запитання: підприємцями народжуються чи стають? Саме відповідь на це питання лежить в основі відмінностей між різними економічними підходами до розуміння підприємницької діяльності.
Теорія рис
Перші згадки самого слова «підприємець» датуються 1860 і з’являються у творах Жана-Баптиста Сея, в яких автор асоціює фігуру підприємця з власником малого бізнесу. В різних економічних підходах ми можемо бачити, що підприємцю завжди притаманні ті чи інші характеристики, які відрізняють його від інших учасників економічного життя. У минулому випуску ми розглянули практику чотирьох кардинальних чеснот в економічному житті, й усі вони безпосередньо стосуються підприємницької діяльності.
Постать підприємця приваблює не лише економістів, але й психологів, соціологів, антропологів та представників інших наук. Першою спробою психологів зрозуміти підприємництво було визначення підприємця як людини, що має риси, відмінні від інших – «теорія рис». Відповідно до цього підходу, існують риси, характерні для підприємця. До цих рис належать потреба в самореалізації, потреба в досягненнях, потреба у владі та контролі, схильність до прорахованого ризику. Завдяки тому, що цей підхід базується на психологічних рисах підприємця, він дозволяє прослідкувати відмінність між тим, хто є підприємцем, а хто, натомість, є просто власником малого бізнесу.
Відмінність між підприємцем та власником малого бізнесу
Власник малого бізнесу – це особа, яка засновує та керує бізнесом з головною метою досягнення особистих цілей. Бізнес повинен бути основним джерелом доходу і забирати більшу частину часу та ресурсів. Власник сприймає бізнес як продовження своєї особистості, нерозривно пов’язане з сімейними потребами та бажаннями. Натомість, підприємець – це людина, яка засновує бізнес і керує ним з метою отримання прибутку та зростання.
Підприємець характеризується переважно інноваційною поведінкою і застосовує практики стратегічного управління в бізнесі. Саме ця відмінність з кожним днем дедалі більше піддається сумніву завдяки існуванню соціальних підприємців. Зі збільшенням нерівності в світі, від сучасного підприємця вимагається не лише використовувати свої творчі здібності для інновацій, але й бути уважним до потреб найбільш вразливих верств населення, суспільства та планети, а також приділяти особливу увагу тим, хто виключений з ринку.
Креативний підприємець в підході Йозефа А. Шумпетера
Креативність є рисою найбільш притаманною саме підприємцям. Згідно з теорією Йозефа А. Шумпетера, можливості та активність підприємців, що спираються на відкриття вчених та інноваторів, створюють абсолютно нові можливості для інвестицій, зростання та зайнятості. Інновації мають важливе значення для пояснення економічного зростання, а підприємець є ключовим інноватором. Як описав Шумпетер у своїй роботі «Теорія економічного розвитку», основна функція підприємця полягає у розподілі наявних ресурсів для нового використання та нових комбінацій. Шумпетер наполягав на тому, що креативне підприємництво є унікальним фактором виробництва і рідкісним соціальним внеском, який змушує економічну історію розвиватися.
Майже 80 років тому Йозеф Шумпетер виділив п’ять типів інновацій, пов’язаних з підприємницькою діяльністю: новий товар, новий метод виробництва, новий ринок, нове джерело постачання сировини і здійснення нової організації будь-якої галузі чи ринку. У сучасній економіці ці п’ять напрямків знайшли своє вираження як товарні, технологічні, ринкові, виробничі та організаційні інновації. На сьогоднішній день існує також шостий напрямок: інновації у сфері послуг – сектор, який ще не існував за часів Йозефа Шумпетера.
Управління бізнесом є насамперед управління спільнотою
В 35-му пункті енцикліки Centesimus Annus Іван Павло II стверджує, що ціллю бізнесу «є не просто отриманням прибутку, а заснований на самій засаді існування його як спільноти людей, які різними способами намагаються задовольнити свої основні потреби і які становлять певну групу на службі суспільства загалом». Далі в п. 43 він пояснює важливість етимологічно значення слова «компанія» і «компаньйони» – від cum («з») і panis («хліб»), що означає «ламання хліба разом». В перекладі з латинської мови corpus означає тіло, а слово «корпорація» – група людей, «об’єднаних в одне тіло». Важливо завжди розглядати підприємництво як спільноту людей, об’єднаних спільною метою, тому що таке бачення допомагає уникнути духовної бідності в процесі ведення комерційної діяльності.
Підприємницька діяльність як моральне лідерство
Прийняття рішень підприємця належить до категорії морального лідерства так само як і до технічних знань. Ми покликані працювати як співробітники Бога заради блага усього людського роду, тому праця безпосередньо стосується нашого духовного покликання. Робота, виконувана як «богослужба», є публічним свідченням нашого покликання. Вона також не є виключно особистою, тому що це покликання спрямоване на зміну світу не тільки через наше особисте бачення, але й через співпрацю з Божою волею. Таким чином, ми можемо стверджувати, що покликання до підприємницької діяльності належить до духовного та морального лідерства.
Папа Франциск називає підприємницьку діяльність «благородним покликанням, спрямованим на створення багатства та покращення світу для всіх». Тобто, з християнської точки зору бізнес-лідер є соціальним інноватором, уважним до потреб суспільства, планети та особливо найбільш вразливих верств населення. Завдяки своїм творчим здібностям підприємець у сталий спосіб відповідально координує процес створення продуктів та послуги та задля спільного блага.
У подальшому розглянемо соціальне підприємництво як особливий феномен в економічному житті, який є сучасним проявом поєднання комерційної діяльності та соціального служіння.
