Франківська письменниця Софія Андрухович з романом “Амадока” стала переможницею Українсько-Єврейської літературної премії «Зустріч», започаткованої у 2020 році.
Про це інформує “Галка” з посиланням на Видавництво Старого Лева.
Серед книг, надісланих на конкурс, члени журі спочатку обрали короткий список фіналістів, до якого увійшло пʼять робіт. Згодом Канадська ГО «Українсько-Єврейська Зустріч» та ГО «Форум видавців» оголосили єдину переможницю, якою стала Софія Андрухович та її роман «Амадока».
«Зустріч» – премія, що з 2020 року щорічно присуджується за твори художньої й документальної літератури, які висвітлюють різноманітні аспекти українсько-єврейського досвіду.
«Премія покликана відзначити спільний досвід українців та євреїв упродовж століть, виражений у друкованому слові. Вона присуджується щорічно за найкращий твір, що сприяє українсько-єврейському порозумінню, допомагаючи зміцнити позиції України як багатоетнічного суспільства, почергово в двох категоріях: художня література (проза, поезія, драматургія) та література нонфікшн (історичні твори, біографії, мемуари,публіцистика, есеїстика)», – зазначають на сайті BookForum.
Про книгу:
«Амадока»:
Понівечений до невпізнаваности в одній із гарячих точок на Сході України, герой роману «Амадока» тільки дивом залишився живим. Це сумнівна втіха, оскільки важкі травми призвели до повної втрати пам’яти: чоловік не пам’ятає ні свого імени, ні звідки походить, не пригадує жодної близької людини, жодного фрагмента свого попереднього життя. Таким його і віднаходить жінка, любов і терпіння якої здатні творити дива: сягати найглибших пластів забуття і спогадів, поєднувати розрізнені клапті понівеченої свідомости, зшивати докупи спільну історію.
Амадока — найбільше в Европі озеро, розташоване на території сучасної України, вперше згадане Геродотом і впродовж кількох століть відтворюване на мапах середньовічними картографами, аж до свого раптового і цілковитого зникнення. Яким чином безслідно випаровуються великі озера, як зникають цілі світи, цілі культури — і що залишається натомість? Чи може існувати зв’язок між єврейською Катастрофою Східної Европи і знищенням української інтеліґенції в часи сталінських репресій? Чи може забуття однієї людини сягати на кілька поколінь під землю? Чи пов’язують нас знаки і шрами понівеченої пам’яти? Чи здатні любов і терпіння дати змогу торкнутися свідомости іншої людини?
