Екологічний гріх: як ми шкодимо ближнім та вбиваємо навколишнє середовище

Інколи ми, навіть не замислюючись, чинимо шкоду людям, які нас оточують, та руйнуємо середовище, у якому живемо. Однак прагнемо ставати кращими, змінюватися й розповідати про це іншим. Та що як ми свідомо раз у раз переступаємо межу? Поміж усім цією межею може бути й екологія — ми нищимо світ, який Бог для нас створив і не відчуваємо при цьому провини. Шкодимо близьким і навіть не помічаємо цього.

З початком осені розпочалась і нова згубна пора — паління сухих рослин. А разом з нею пожежі й тонни диму, що осідає на наших дихальних шляхах. Здавалося б, хіба це прийнятно, поки частина країни у вогні від обстрілів, підпалювати її власноруч і цілком?

Про шкоду й наслідки від паління сухих рослин та нові виклики у сфері екології ми поспілкувалися з отцем Михайлом Дзулем, референтом Бюро УГКЦ з питань екології в Івано-Франківській Архієпархії.

Позиція УГКЦ щодо паління сухої трави й завдання шкоди довкіллю

«Позиція Української Греко-Католицької Церкви відображає загальноцерковну місію – привести людину до спасіння. Гріховна практика спалювання рослинності – це перепона до Царства Божого. Ми, як християни, опираємося на Святе Писання, в якому чітко сказано, що Господь доручив людині порати й доглядати землю. Тобто ми маємо бути добрими господарями на своїй, Богом даній, землі.

Від кожної людини, яка має свобідну волю, залежить, який спосіб господарювання вона обирає. Звісно, що кожному притаманне бажання спростити та полегшити обробіток своєї ділянки, і тому, на жаль, маємо такі прикрі практики як підпали, що становлять загрозу всьому Божому створінню. Людина замість того, щоб господарювати на своїй ділянці, не обробляє її, або робить це зі шкодою для навколишнього середовища й для інших людей», — зазначає о. Михайло.

Шкідливість для людини й природи

За словами екореферента, проблема підпалів є дуже актуальною на час закінчення літа – початку осені, бо розпочинається вона тоді, коли збирають урожай зернових (часто спалюють залишки соломи на полях), плавно переходить у збирання картоплі та спалення картоплиння й закінчується спаленням листя, яке опадає з дерев пізньої осені. Та є й другий період активізації підпалів – весняний. Люди спалюють узбіччя та необроблені ділянки із залишками сухої рослинності.

У ці періоди Церква через своїх душпастирів закликає людей не чинити таких шкідливих дій. Щороку Бюро УГКЦ з питань екології підіймає цю тему, а церковна ієрархія у своїх тематичних зверненнях неодноразово наголошувала на шкідливості та важливості припинення таких дій.

Альтернативні методи

Багатьох може зацікавити запитання про альтернативні шляхи утилізації продуктів господарської діяльності. На це екореферент відповів:

«Насамперед потрібно бути добрим господарем, обробляти свої земельні ділянки належним чином, і тоді менше буде бур’янів, а земля віддячить щедрим врожаєм. Якщо у вас брак можливостей чи ресурсів, можна віддати свою ділянку в оренду, чи навіть в безоплатне користування», — пояснює священнослужитель.

Отець Михайло додає, що є безліч методів, завдяки яким можна уникнути небажаних крайнощів, а саме підпалів:

«Наприклад, ту ж солому, що залишається після жнив, можна віддати людям, у яких є худоба. У сучасних комбайнів є можливість подробити залишки стерні в дрібну січку, яка буде добривом для ґрунту. Часто серед селян побутує хибна думка, що при спаленні стерні, попіл, який утворюється, є корисним для землі. Та це помилка, бо при підвищенні температури у процесі горіння руйнується верхній родючий шар ґрунту, земля стає мертвою, окрім того гинуть всі мікроорганізми, не кажучи вже про тварин чи птахів, які там гніздуються.

Залишки ж картоплиння можна розподілити по ділянці та переорати, це також послужить добривом. Крім того, чудовою альтернативою вважається компостування. Так, цей метод вимагає додаткових зусиль, але він є реальним й під силу кожному. Якщо ж господар переживає, що таким  чином з компостом може рознести насіння бур’яну по всій ділянці, то ці страхи безпідставні, адже при перегниванні органічних решток температура в середині компостної ями може сягати до 60-80 градусів за Цельсієм, відповідно, будь яке насіння гине за таких умов».

Досвід співпраці Екобюро з громадськими організаціями та владою

Декілька років тому за сприяння Екобюро був знятий ролик «Ні підпалам», у якому різні організації висловили свою позицію щодо спалювання сухої трави. Зі сторони Церкви наші екологи наголосили, що підпали — це екологічний гріх, який є перепоною, щоб люди здобули спасіння. Такими свідомими вчинками ми занапащаємо свою душу.

У свою чергу працівники Державної екологічної інспекції озвучили шкоду для довкілля, а представники Державної служби України з надзвичайних ситуацій доносили інформацію про масштаби і шкоду від пожеж, які виникали чи можуть виникнути в результаті підпалів й озвучили вартість виїзду пожежників на місце горіння.

Натомість очільниця Клубу органічного землеробства представила людям альтернативні шляхи палінню. Долучилися до відеоролика й медики, вони озвучили шкоду для здоров’я людини від вдихання диму.

Екологічні проблеми, що несуть для нас загрозу

Порушуючи тему паління трави, ми говорили й про основні екологічні загрози, які на нас вичікують:

«Найбільшою актуальною екологічною проблемою в наш час є війна. Зараз ми наче сидимо на пороховій бочці: Запорізька АЕС знаходиться в руках окупантів, які займаються терором і постійним шантажем і нікому з нас не відомо, що там може статися. Також до кінця не знаємо якими наслідками наприкінці обернеться знищення дамби на Каховській ГЕС. Які будуть наслідки від вибухів та підривання снарядів? Окрім того, внаслідок бойових дій знищуються цілі екосистеми, і наслідки у цього можуть бути трагічні.

Діяльність Екобюро

Під час розмови ми дізналися, що діяльність Бюро УГКЦ з питань екології випливає із загальноцерковної позиції «стояти на сторожі людського життя». І те все, що становить загрозу людському життю: фізичному і духовному, зокрема й екологічні виклики, є сферою його діяльності.

«Зараз ми зосереджуємо увагу у своїй діяльності на енергозбереженні та енергоефективності, бо минулого року наша енергетична інфраструктура зазнала удару зі сторони агресора і українці опинилися віч-на-віч з викликами, які досі були маловідомі. Ми намагаємося давати поради та підказки, як функціонувати та вижити в таких умовах. Акцентуємо увагу на людській свідомості, віримо й покладаємося на неї.

Важливо пояснювати людям про шкоду, яку вони чинять іншим людям, зокрема своїм рідним та близьким, спалюючи траву чи забруднюючи середовище. Екологічний гріх порушує принаймні дві з десяти Божих Заповідей — «Не вбий» та «Не вкради». Спалюючи суху траву, стерню чи картоплиння, люди не задумуються про залишки отруйних речовин, якими вони їх обробляли, а тому, разом з тим димом, інші вдихають і канцерогенні речовини, що викликають онкологічні захворювання. Прикро, що інколи поруч з такими вогнищами граються й діти. Звідси — різні алергічні реакції чи захворювання верхніх дихальних шляхів. Чи правильно красти здоров’я чи навіть відбирати життя у своїх дітей?».

Безумовно, кожен з нас прагне бути добрим християнином та гідною людиною. Та що ми для цього робимо? Бог дарував людині життя, а разом з цим — повітря, яким вона дихає, землю, по якій ходить та воду, яку споживає. Забруднюючи довкілля, ми не тільки нівечимо ці дарунки, але й посягаємо на здоров’я та життя інших людей. Щоб змінити ситуацію, варто розпочати з себе. Наше довкілля — відображення нас самих.

Марія ІВАНЦІВ