Професор Бернардо Гонтанілла (Bernardo Hontanilla Calatayud), науковець Університету Наварри, що у Іспанії опублікував статтю, присвячену дослідженням над таємничим відбитком на Туринській плащаниці, походження якого й досі не можуть пояснити науковці всього світу. Найцікавішим відкриттям вченого є те, що відображення, яке залишилось на полотні, не збігається з контурами нерухомого тіла, як вважалось раніше, а навпаки – особи, яка встає.
«У цій статті розповідається про декілька ознак того, що фігура, відбита на Плащаниці, була живою. Опираючись на ознаки затвердіння мертвого тіла, можна проаналізувати позицію тіла. Наявність лицьових борозен свідчить про те, що людина була живою. Туринська плащаниця містить в собі ознаки як смерті, так і життя людини, яка залишила відбиток свого тіла, в момент, коли була живою!
Такі нові дослідження плащаниці вкотре підтверджують вчення Церкви про Воскресіння Ісуса Христа та припущення вчених про той таємничий момент, коли відображення з’явилося на плащаниці в результаті невідомого радіаційного випромінювання, яке йшло від обгорнутого полотном тіла.
Жорсткість і постава фігури
«Першою характеристикою, яку наведено в аналізі позиції тіла, присутність або відсутність трупного затвердіння або ж «post mortem»(з лат.) Такий стан тіла в померлих людей встановлюється спочатку в щелепі та в очному м’язі, потім цей процес переходить на обличчя та шию. Пізніше він поширюється на груди, руки, тулуб і нарешті на ноги ”, – так стверджує експерт. Такий стан тіло набуває максимум до 24 годин після смерті людини, і потихеньку починає зникати в протилежному порядку до 36 годин після смерті. На цей процес потрібно біля 12 годин, щоб вищенаведені ознаки стали непомітними. Важкість травм, які зазнала людина, чиє тіло відбито на плащаниці та втрата крові мали б спровокувати ранню затверділість тіла, цей процес мав би розпочатись вже після 25 хв. після смерті і простягтись на вищезгадані частини тіла вже за 306 годин після смерті. «Власне, ознаки затвердіння тіла, присутні у людини з плащаниці не відповідають «класичним» ознаками «post mortem».
Професор зауважив напівзгинання шиї та асиметричне напівзгинання тазостегнових, колінних та гомілковостопних суглобів. Особливості позиції тіла, що відбилось на плащаниці не відповідає затвердінню тіла, яке мало б мати тіло, зняте з хреста.
Позиція «вставання»
Вчені зробили експеримент, в якому взяли участь чоловіки віком від 30 до 40 років атлетичної тіло будови, висотою 1,7 -1,8 м. Вони, перебуваючи у схожій позиції до людини з плащаниці, пробували підійматись. У них спостерігалось зміщення рук у бік статевих органів при згинанні тулуба, напівзгинання голови та підтримці підошви стопи з меншим згинанням ноги та ступенем внутрішнього обертання. Такі ж ознаки є у людини з плащаниці.
Детальніший аналіз також показав, що у відбитку на Плащаниці не спостерігається трупного затвердіння верхніх кінцівок, а воно мало б бути у людини, яку зняли з хреста
Живе обличчя
«Ще одним доказом того, що відбиток на плащаниці був «живий» є наявність назогеніальних та носогубних борозен” – лінії вираження, викликані дією м’язів, і які зникають у пацієнтів з паралічем обличчя або після смерті. В щойно померлої людини мускулатура обличчя розслаблюється, борозни зникають і рот відкривається. Це початковий момент «post mortem» – зауважує науковець. Тому він робить приголомшливе заключення: «Асиметрична постава напівфлексії, що спостерігається в ногах, напівзгин голови і, перш за все, наявність назогенних борозн та розміщення рук в області геніталій, може означати, що ми перебуваємо перед людиною, яка починає рух вставання”.
Автентичність Плащаниці.
Якщо плащаниця була б підробкою, каплі крові та інші анатомічні ознаки мали б бути “справжнім витвором мистецтва, виготовленим людиною з ретельними медичними, криміналістичними знаннями та вмінням обробки зображень на древніх тканинах”, окрім того такий шедевр мала б зробити людина, використовуючи обмежені можливості за засоби, які були доступні у XIV столітті.
Іншим же варіантом походження Плащаниці з огляду на євангельську історію, можна вважати, що це полотно, яке належало єврею, який був похований за єврейською традицією після розп’яття та биття згідно з римською практикою. І ми можемо додати, що зображення було відбито, коли він був живий, оскільки він містить статичні ознаки мертвої людини, але також динамічні ознаки життя.
У цьому новому відкритті професор бачить чітке бажання Христа залишити якесь свідчення Воскресіння.
Якщо насправді Плащаниця покривала тіло Ісуса, розумно було б думати, що він прагнув би залишити якийсь знак не тільки його смерті, але й Воскресіння одночасно.
Аналізуючи час, який пройшов від смерті до воскресіння і слідуючи за євангельською історією, здається, що Ісус Христос хотів померти в цей момент, збігаючись з жертвою ягнят у єврейському народі, обчисливши достатньо часу для того, щоб у його тілі розпочався процес «post mortem» . Ми наполягаємо на дієслові «хотів», тому що сам Пилат був здивований, що Ісус не дуже скоро помер.
Переклад з італійської Віра БІЛА за мат.Aleteiaitaliana
