В основу свята лягла подія зустрічі праведника Симеона та пророчиці Анни із Немовлятком Ісусом на сороковий день по Його народженні.
Йосиф та Марія приносять Ісуса до Єрусалимського храму. Старозавітний закон про первенців зобов’язує принести кожну дитину чоловічої статі у жертву Богові. Цей обряд нагадував родичам дитини і всій родині, що вони не є господарями першої і найбільш очікуваної дитини, бо вона належить Богові. Закон про первенців установлено Господом після виходу з Єгипту: «Промовив Господь до Мойсея, кажучи: “Посвяти мені всіх первенців: усе, що (…) вперше розкриває матірну утробу, в людини і в скотини, воно моє» (Вих. 13, 1-2). «Первенця з дітей твоїх віддаватимеш мені» (Вих. 22, 28).
Подія Стрітення описана Євангелистом Лукою: «В той час принесли батьки дитя Ісуса в Єрусалим поставити перед Господом, як написано в Господньому законі: Кожний хлопець первородний буде посвячений Господеві. І принесли жертву, як написано в Господньому законі: пару горлиць або двоє голубенят» (Лк. 2, 22-40).
Символічним обрядом принесення Себе в жертву Ісус розпочинає Свою життєву місію – спасіння світу.
В церковній традиції цього дня прийнято йти до храму зі свічками та їх там освячувати. Традиція освячувати на Стрітення свічки в нашому народі сягає XVII століття. Ще Петро Могила у своєму «Требнику» вводить цей Чин освячення свічок. Дуже цікаво, що на наших землях цієї традиції дотримуються всі: і православні, і католики. Римо-католики цього дня здійснюють процесію зі свічками. Адже свічка — символ світла. Хоч би якою сильною була темрява, коли ми запалимо свічку, вона щезає. Свічка — ще й приклад Христа, який прийшов на землю як «Світло для світу».
Свято Стрітення продовжує ідею Боговтілення. Ісус прийшов на землю, несучи людині Правду. Тому освячені свічки є знаком світла Христового.
Стрітенську свічку прийнято запалювати під час складних ситуацій, яка під час молитви та сильної довіри до Бога є знаком присутності Божого світла навіть у найтемніших життєвих обставинах.
Таким чином Стрітенська свічка вказує на викуп людства з тенет темряви. Вона згоряє, даючи світло, символізуючи Христа. Христос є Світлом для світу і віддає Себе в жертву за гріх Адама, особисті гріхи людей та всього світу. Посвячену свічку зберігається та запалюється не лише у важких моментах нашого життя, в часі труднощів, недуг чи бурі. Запалена навіть частіше, наприклад, під час вечірньої молитви, Стрітенська свічка повинна символізувати безконечну любов Ісуса Христа через Його жертву до кожної людини.
Жертва – це слово, яке в умовах війни, з одного боку, так не хочеться більше чути… Нам хотілося б просто його викреслити з нашого щоденного словника. Але, з іншого боку, ми усвідомлюємо, що лише в правдивій любові є місце на жертву. Жертву матері, яка безмежно любить свою дитину та так легко щоденно себе жертвує заради неї… Чоловіка, який любить свою дружину та своїх дітей, легко іде на жертву заради них. Військового, який щоденно ризикує своїм життям заради решти суспільства. І лише завдяки його жертві країна, хоч і в страшній війні, може далі функціонувати, жити і навіть розвиватися. Любові без жертви не буває. Жертва завжди є сенсом любові. Оскільки основою християнства є любов, то і жертва займає центральне місце. Егоїзм ненавидить жертву, бо його гаслом є брати, а не давати. А св. ап. Павло говорить: «Більше щастя – давати, ніж брати» (Ді. 20, 35).
Господи, прийми жертву всього українського народу, наших українських воїнів і благослови та освяти все наше життя на шляху боротьби до здобуття миру.
о. Іван СТЕФУРАК,
головний редактор.
