Мирослав Маринович, президент Інституту релігії та суспільства УКУ, відомий громадський діяч, публіцист, член-засновник правозахисної Української Гельсінської групи, дисидент і політв’язень часів СРСР, засновник і голова амністійного руху в Україні (1991–1997), висловив занепокоєння щодо закону про мобілізацію, який не передбачає відстрочку священнослужителям.
У коментарі для Департаменту інформації УГКЦ пан Мирослав розповів, що роль духовенства у суспільстві є вкрай важливою, особливо у скрутні часи війни.
«Священники дарують людям надію, допомагають їм знайти сенс у цій трагедії, роблять зрозумілою духовну ситуацію. Люди знають, де добро, де зло, вони вірять у перемогу добра. Це надзвичайно важливо», — підкреслив пан Маринович.
Сьогодні священники в тилу активно здійснюють гуманітарну місію. Важливою є також моральна та психологічна підтримка зранених війною людей та родин, які втратили рідних чи чекають їхнього повернення з полону.
«Не можу сказати, що священники — це єдині, хто виконує гуманітарну місію. Зараз існує безліч форм волонтерства, і всі вони важливі. Але я можу з упевненістю сказати, що роль священників у суспільстві, особливо у випадках складних травм, як фізичних, так і психологічних, є просто незамінною», — зазначив пан Мирослав.
За словами Мирослава Мариновича, священники відкривають двері для надії і ставлять людину в якусь більш-менш увиразнену духовну ситуацію. І як правило, на війні це дуже добре роблять капелани, які готуються до такої місії. Однак і в тилу «людям дуже потрібен промінчик світла, надії, їм важливо усвідомлювати, де добро і зло, а цю роль блискуче виконують священники».
«В армії повинні бути капелани, які надаватимуть духовну підтримку, а не священники, які тримають зброю», — наголосив пан Маринович.
