Ісус Христос декілька разів, коли йшов до Єрусалиму, нагадував своїм учням, що Його видадуть поганам, що Він буде осуджений і Його розіпнуть, в стражданнях повинен померти, але Він воскресне. Учні не могли зрозуміти, чому в такий жорстокий спосіб це все повинно відбутися, а тим більше не розуміли Його воскресіння.
Противники Ісуса – первосвященники, книжники, фарисеї – вимагали від Нього месіанського знаку. Ісус відповідає їм: «Як Йона був у нутрі кита три дні й три ночі, так буде Син Чоловічий у лоні землі три дні і три ночі» (Мт. 12, 40). Ісус говорить те, що пророкували Єзекиїл і Осія.
З Христом учні перебували три роки і були свідомі, що Він живе людським життям. Навіть на хресті Він помирає людською смертю і у всьому був подібний до нас, крім гріха (пор. Євр. 4, 15). Як Божий Син, Ісус жив досконало людським життям, але як людина не перебуває у полоні гріха. Його життя і смерть виражають не лише людську природу, але й Божественну. В Ісуса була повнота святості. Він, як Син Людський, був повністю чистим, не був ослабленим нічим злим, був відкритим і своєю любов’ю проникав у людські душі.
Ісус приходить у цей світ, як світло, що проникає в темряву. Він говорить до юдеїв: «Я – світло світу. Хто йде за мною, не буде в темряві блукати» (Ів. 8, 12). Наука Ісуса була всім зрозуміла. Навчаючи, Він використовував образи, пояснення, порівняння. Першими почули Добру новину з уст Ісуса Христа убогі, які були позбавлені Божого слова. Світло Христове проникає найперше там, де Його так потребують нещасні, хворі, каліки, сліпі. Коли світло проникає до них, то хворі піднімаються зі своїх постель, каліки ходять, сліпі дивляться на цей прекрасний світ, біси залишають біснуватих, нещасні радіють. Чому цього не сприймають первосвященники, книжники, фарисеї? Чому затривожилась вся юдейська знать? Іван Богослов пояснює: «Світло світить у темряві і не пойняла його темрява» (Ів. 1, 5).
Світло означає все те, що Христос приносить у світ від Отця Небесного й дає можливість людині жити богобоязливо, розпізнавати правду і мету свого життя. Знову ж темрява означає світ замкнутий у собі і не хоче знати те, що відкриває світло.
Тому темрява не сприймає світла. Так було в Юдеї за часів Ісуса Христа, так було в часи переслідування християн, так було і є в наші часи, коли переслідується Церква Христова. Тому не дивно, що більшовицька темрява на Західній Україні з перших днів свого існування не сприймала світла Христової Церкви. Більшовицька влада з перших днів окупації поставила на перше місце мету: ліквідацію Греко-Католицької Церкви в Галичині.
Ідучи до Єрусалиму, Ісус з трьома учнями піднімається на гору Тавор «і переобразився перед ними: обличчя Його сяяло, наче сонце, а одежа стала білою, наче світло» (Мт. 17, 2).
Під час Преображення відбувається об’явлення Пресвятої Трійці. «Хмара вказує на присутність Святого Духа. Являється уся Трійця: Отець – у голосі, Син – як людина, Дух – в осяяній хмарі» (ККЦ, 555).
Під час Преображення «з’явилися їм Мойсей та Ілля і з ним (Ісусом) розмовляли… аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: «Це мій улюблений Син, що я Його вподобав: Його слухайте!» (Мт. 17, 3-5).
Учні сприймають Христа у сяйві світла з великою неймовірною радістю і захопленням так, що «озвався Петро і каже до Ісуса: «Господи, добре нам тут бути!» (Мт. 17, 4).
Преображення – це зірниця Христового Воскресіння. Ісус Христос у сяйві світла Божественною силою у Трійці Святій преобразився на горі Тавор. Божественною силою у Трійці Святій Христос воскрес із мертвих у сяйві світла. І це підтверджує Туринська плащаниця про надзвичайне світло під час Воскресіння Христового. Христове Воскресіння є запорукою нашого воскресіння. Бути відкупленим Христом – означає взяти участь у житті Христа. У світлі Христовім ми можемо бачити Бога у Тройці Святій як під час земного життя, так і в Небесному Царстві, коли перейдемо до вічного життя.
Тому темрява так боїться світла. Пригадується випадок після війни, коли грабіжники під маркою повстанців вночі вриваються до хати. І тут піднялася бабуся й засвітила на стіні гасову лампу, а тоді стала у дверях, тримаючись за одвірки, як та горлиця, не пускала непрошених гостей до хати, кажучи:
- Тільки через мою смерть, Господь Бог все бачить!..
- Погасіть світло, а то всіх вас!.. – кричав хриплим голосом хтось з бандитів.
Лампа дійсно освітлювала ікони Ісуса Христа та Матері Божої і це створювало сум’яття для бандитів. Батьки зі страху не піднімалися. Від крику проснулися діти, почали плакати і їхній вереск змусив бандитів залишити хату. Невідомо, чим це все могло закінчитися. Бабуся зачинила двері, впала на коліна перед образами, склала руки і в сльозах довго розмовляла з Господом, благаючи спокою для своєї родини. До самого ранку вона не спала. Батько й мати дітей дякували їй, а найперше – Богові за цю тривожну ніч, яка була преображенням у такий особливий спосіб. Маленьке світло перед образами на стіні відкрило безбожникам Ісуса та Його Матір Марію – нашу Заступницю. Отож їхня страшна затія не вдалася.
Тарас Шевченко своє Преображення описує також у сяйві світла:
«Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога…
Молюся Богу… І не знаю
Чого маленькому мені
Тоді так приязно молилось,
Чого так весело було».
Можливо, у цей час Бог дарує нашому поетові талант не лише писати, а й пророкувати та стати на сторожі Слова для українського народу.
Для українського дисидента і правозахисника генерала Петра Григоренка преображення відбулось під час війни у високих Татрах, коли він милувався небесною красою. Побачивши, як промені сонця, яке було за горами, пробивались і освітили стрункі сосни й скелі, а над усім цим – велике блакитне небо, він пише: «Я стояв і дивився, що не випадково це постало і не випадково це відкривається мені, великому грішникові. І те, що я народився, ходжу, думаю, страждаю – так само не випадковість. То для чого я існую?». Григоренко задумується і навертається до Бога, а пізніше зі своєю дружиною Зінаїдою беруть церковний шлюб. У свій час він став членом Гельсінської спілки, захищав права українського народу. Він перебував шість з половиною років у тюрмах і психлікарнях, був позбавлений усіх нагород та військового звання, але не зрікся своїх ідей, йдучи хресною дорогою моральних і фізичних страждань, ставив Бога й правду понад усе.
Дорогий брате (сестро), пригадай собі, у який спосіб преобразився Ісус Христос у твоєму серці. Преображення Господнє нагадує нам основну правду нашої святої віри. Тож пам’ятаймо слова Отця Небесного: «Це мій улюблений Син, Його слухайте!». Ісус Христос завжди присутній з нами. Він відкриває нам дорогу, освітлюючи її своїм світлом, провадить нас до Господа Бога. Слухаймо Ісуса Христа і ходімо за Ним, бо Він є дорога, правда і життя, Він – світло світу.
о. Мелетій БАТІГ ЧСВВ.
м. Бар.
