Вергановські – гілка великого роду Шухевичів. Вергановських було не так уже й багато, але вони залишили свій слід в історії Галичини. Найвідомішим з цієї родини був Володимир Вергановський – відомий правник, доктор юридичних наук і професор з 1940 р., дійсний член НТШ у Львові з 1914 року. Але оскільки дана розвідка написана для «Нової Зорі», то у ній спочатку подамо інформацію про священників Вергановських, відомості про яких розпорошені у різних джерелах і досі не були узагальнені.
Першим священником із цього роду є Ігнатій Вергановський. Він народився 27.12.1813 року. Висвячений на священника 16 червня 1840 року. Працював завідателем у с. Лашківці (на Буковині) (1840 р.), завідателем у Насташині Рогатинського деканату (1843 р.) та парохом в Острині Тисменицького деканату з 1846 року.
Згідно з Шематизмом 1887 року, у цьому селі була дерев’яна однобанна церква гуцульського типу, яка постала у 1884 році, тобто під час служіння тут отця І.Вергановського. Парафіяльний будинок в Острині побудований у 1864 році. Патроном церкви Св. Миколая була Кароліна Гусажевська. У 1887 році в селі Остриня було 1076 греко-католиків, у систематичній школі села навчалися 124 учні.
Отець Ігнатій Вергановський був радником єпископської консисторії. Помер 20.04. 1893 року, на 78-му році життя та 53-му році священства.
Другим священником є Броніслав Вергановський. Народився він 01.01.1863 року у с. Матвієві Перемиської єпархії. Висвячений 17 грудня 1889 року Кир Юліаном Пелешем. Працював сотрудником у Петрилові (1890 р.), сотрудником в Острині (1893 р.), завідателем, а відтак парохом у Хом’яківці (1895 р.). З 5 березня 1903 року він – парох у Вільшаниці Тисменицького деканату, де працював понад тридцять років. Отець Броніслав Вергановський був асесором єпископської консисторії та шкільним комісаром на села Остриня, Вільшаниця, Підпечари, Колодіївка, Добровляни. У 1932 році став деканом Тисменицьким (до цього був містодеканом, тобто заступником декана). Помер 23.05. 1937 р. у Вільшаниці.
У книзі «Під знаком Тризуба» (історія с. Вільшаниця) авторства Богдана та Галини Татарин (Івано-Франківськ, 2000 р. стор. 17) знаходимо наступну інформацію. «Біля старої церкви похований священник Броніслав Вергановський. Його маєток, за переказами, був біля теперішньої нової церкви. На могилі зберігся напис «Броніслав Вергановський. Декан, Совітник і Парох, упокоївся в Бозі 23.05.1937 в 73 роки життя». Б. Верганвоський мав особняк, який складався із покоїв і їдальні, мав 80 моргів поля (1 морг становить 57 арів), 7 корів, 2 телиці, 4 коней. Поле обробляли люди «наполовину» (половину зібраного забирали собі). В місті Станіславі Вергановський побудував особняк і після його смерті сім’я переїхала туди.
Нова церква Святої Покрови збудована у 1904 році (тобто через рік, коли о. Б. Вергановський прибув на парафію. – І.Д.) і була освячена 8 листопада єпископом Станіславський Кир Григорієм Хомишиним, про що свідчить напис на металевій табличці у церкві. На хресті викарбувані прізвища осіб, які вклали найбільше коштів на будівництво. Це Броніслав Вергановський, Василь Левандовський, Андрій Голендер, Петро Арламовський, Федір Тинів, Северин Депутат».
Третій священник – це Олександр Вергановський.
Іван ДРАБЧУК,
співробітник Національного заповідника «Давній Галич»
На світлині: могила о. Броніслава Вергановського у с. Вільшаниці
(Продовження читайте в ч. 12 газети «Нова Зоря»)
