Івано-Франківська Архієпархія охоплює північні райони Івано-Франківської області (Богородчанський, Галицький, Долинський, Калуський, Рогатинський, Рожнятівський, Тисменицький), а загалом це 401 населений пункт. Задля ефективного душпастирського служіння Архієпархія поділена на 23 окремих деканати. Сьогодні мова піде про Тисменицький. Розмовляємо про нього з деканом о. Петром Скрипником.
- Отче-декане, чим особливий Тисменицький деканат?
- Душпастирське служіння зосереджується у 15-ти парафіяльних громадах, де пасторальною діяльністю займаються 20 священників, з них – семеро сотрудників, а також ще є богопосвячені особи у двох монастирях. До культурних пам’яток на теренах деканату можна віднести церкву та дзвіницю Різдва Пресвятої Богородиці з 1736 та 1713 рр. у Тисмениці. Щодо відпустових місць та чудотворних ікон на відведеній території, то варто пригадати про Погінський монастир Успіння Матері Божої, де можна віднайти цілюще джерело та чудотворну ікону Матері Божої (XVII ст.). Також цінною є ікона «Богородиця-Одигітрія» (XVIII ст.) у храмі св. Йосафата в с. Липівка.
При багатьох храмах діють спільноти «Матері в молитві» (у селах Нові та Старі Кривотули, Слобідка, Хом’яківка, Братківці); Апостольство Доброї Смерті (у селах Слобідка, Братківці, Старі Кривотули); молодіжні спільноти УМХ (Хом’яківка, Липівка); Адораційна молитовна спільнота в с. Пшеничники; гурток Анни де Гвіньє в Тисмениці.
Важливим є той факт, що у с. Чорнолізці лише 11 родин за кілька років спорудили греко-католицький храм. Решта мешканців села належать до православної громади. Якби не пандемія коронавірусу, то його би вже цього року освятили.
У с. Слобідка, де пастирем о. Мирослав Пронюк, усього 30 родин греко-католиків. Так само у с. Підпечари ще є неосвячена святиня, яка будується з 1995 року. Там проживають 170 родин греко-католиків і 800 православних сімей. Ще далекого 1936-го було закладено фундамент церкви завдяки старанням пароха Теофіла Глібовицького, який за віру і відданість Христовій Церкві та за те, що не підписав перехід на московське православіє, відбув вісім років у концтаборах Караганди. До речі, наріжний камінь освятив блаженної пам’яті Кир Григорій Хомишин — ще один мученик УГКЦ. Із 300 сімей, що проживали в Підпечарах, 65 родин було депортовано за межі України, понад 100 молодих хлопців і дівчат села загинули під час визвольних змагань у лавах ОУН-УПА, а вісім дивізійників брали участь у боях під Бродами. За часів підпілля тут служив єпископ катакомбної церкви Павло Василик. Жодна людина його не видала, не навела на його слід міліцію. Звідти походять світлої пам’яті Владика Микола Сімкайло та о. Григорій Сімкайло. У ті підпільні роки молодий священник Володимир Війтишин відкрито хоронив людей, незважаючи на загрозу радянської влади, чим викликав зацікавленість з боку православних. У той час це був вияв неабиякої відваги, сміливості, послідовності священномучеників.
В «Альманасі Станіславівської землі», що виходив у Торонто (Канада), є згадка, що Підпечари відвідував письменник Іван Франко. Там, у резиденції, він написав відому пісню «Час рікою пливе».
Село Терновиця Пільна відоме тим, що в ньому замешкали українці, переселені з Польщі, яких депортували в 1945 році. Там усього 68 родин греко-католиків. Звідти походять отці Репели та Шафрани.
– Як деканат розвивається в наш час?
- Місцева влада Тисмениці віддала нашому деканату колишню міську поліклініку. До 1936 року в її стінах був римо-католицький монастир св. Домініка. Митрополит Володимир благословив, щоб це приміщення переобладнали під Катехитичний центр для молоді та ветеранів російсько-української війни. Воно потребує ремонту, перекриття.
Наприклад, у с. Клубівці парафіяни радо прийняли ветеранів ООС на постійне місце проживання. Їм було віддано колишню стару резиденцію. Ветерани власними силами зробили ремонт, збудували майстерню, викопали криницю, назвали своє житло «Бандерівський схрон». Це, по суті, реабілітаційний центр, де колишні бійці долають психологічні травми. За останні роки, що вони проживають на цій парафії, не було жодних інцидентів ні з місцевим населенням, ні між ними самими. Завдяки активності громади (під головуванням Богдана Рекетчука, при підтримці родини екс-міністра Євгена Нищука) було відреставровано старий храм, закладено фундамент нового, споруджено спортивний майданчик, новий спортзал. У 2014 році було відкрито погруддя Тарасу Шевченку.
Також Митрополит Володимир благословив на виготовлення технічної документації для притулку для перестарілих людей. Його переобладнають із двоповерхового торговельного центру у с. Підпечари. В ньому зможуть оселитись 40 осіб, які потребуватимуть житла. Також для потреб цих людей буде використане цокольне приміщення храму Вознесіння Господнього площею 500 м.
Усі школи деканату охоплені катехизацією. Належний порядок на цвинтарях у кожній парафії.
В нашому деканаті є два отці-капелани – о. Володимир Гринишин з Тисмениці та о. Володимир Підлуський з Хом’яківки. Усі священники деканату дуже обдаровані, мають хобі. На сторінках газети «Нова Зоря» розповідалося про таланти о. Василя Фіголя, о. Романа Микієвича, о. Олексія Данилюка. Я би ще долучив і о. Романа Шиндирівського, який пише ікони на дереві. Усі священники служать за покликанням, між ними панує взаєморозуміння й повага.
За прикладом Митрополита Володимира рік, що минає, Тисменицький деканат завершує подячним Богослужінням, а щороку 1 січня згадуємо під час панахиди героя України, керівника ОУН Степана Бандеру.
Спілкувалась Юлія БОЄЧКО.
