Ось ми стоїмо на порозі Великого Посту. Це особливий період в житті кожного християнина. Це час для боротьби з самим собою, час для глибших роздумів, покути, молитви. Це час, коли ми готуємось до зустрічі з Воскреслим Христом. Церква дає нам 40 днів для боротьби з нашими «внутрішніми демонами», щоб з гідністю увійти у радість Великодня.
40 є особливим числом у Святому Письмі. 40 днів та 40 ночей тривав Великий потоп (Бут. 7; 12-17). 40 років вибраний народ блукав пустелею в пошуках Обіцяної землі. 40 днів Мойсей постив на горі Синай, перш ніж отримав одкровення Господнє (Вих. 34; 28). Сам Ісус провів 40 днів та 40 ночей у пустелі, постячи та молячись після того, як прийняв хрещення від Івана (Мт. 4; 2). На італійській мові Великий Піст так і називається – Quaresima, що походить від числа 40 (quaranta). Отож, символічним є те, що Церква дає нам 40 днів для посту та духовної віднови.
Щоб відбути піст сповна і вийти переможцем, Церква дає нам в руки зброю: це піст, молитва та милостиня. Але дехто вважає, що такої зброї замало, і пускає в хід «важку артилерію», нерідко відмовляючись від їжі чи не на весь піст, завдаючи собі різного роду покути, які не наближають нас до Бога, а радше – до лікарні, адже завдають шкоди здоров’ю. Якщо ви уважно прочитаєте Кодекс канонів УГКЦ щодо посту, то знайдете чіткі вказівки, як повинні постити вірні. Звичайно, що піст – це перш за все відмова від певної їжі, але постячи, ми не повинні почуватись погано, у нас не повинна боліти голова від недоїдання, ми не повинні втрачати свідомість через брак сил, адже їх має вистачати як на щоденні обов’язки, так і на молитву.
Нерідко хтось у часі посту здійснює дуже часті та виснажливі паломництва, хтось, накладаючи на себе покути, завдає собі фізичного болю, а хтось, дотримуючись обітниці мовчання в часі посту, перестає спілкуватись з рідними й дітьми. Маємо розуміти, що Господь НЕ ХОЧЕ всього цього. «Я милосердя хочу, а не жертви» (Мт. 9, 13).
Піст – це зброя у боротьбі з нашими гріхами. Якщо наш гріх – це надмірна прив’язаність до матеріальних речей, будьмо особливо милосердними в часі посту. І це не означає частіше кидати по гривні першій людині з простягнутою рукою на вулиці. З’ясуймо, хто дійсно потребує підтримки, і даймо ті кошти, які б стали у пригоді потребуючому. Якщо я заздрісний, буду в молитві бажати ще більше добра тій людині, якій заздрю. Якщо я лінивий, намагатимусь більше працювати з користю та послужити ближньому безкорисливо. Якщо я страждаю на гріх нечистоти, в молитві проситиму Господа дати мені чистоту погляду та думок.
Можливо, пробачити того, хто вас образив, є важливішим в очах Божих, ніж морити себе глодом протягом 40 днів. Можливо, відвідати хворого чи ув’язненого є важливішим, ніж здійснювати паломництво за кордон, витративши при цьому велику суму коштів, якими можна було б допомогти потребуючому. Піст є багатогранним, і з приходом нових часів він вимагає від людей інших форм жертви. Сьогоднішньою новою формою посту особливо для молоді є відмова від надмірного проведення часу у соціальних мережах.
Та яку б форму посту ми не обрали, пам’ятаймо, що він не повинен шкодити ні фізичному, ні духовному здоров’ю. Піст повинен бути скерований на подолання наших гріхів, загартування нашої волі, нашого духу, щоб з гідністю та ще з більшим розумінням увійти в тайну Христового Воскресіння.
Віра БІЛА.
