Уже за плечима перший тиждень Великого Посту. Як на мене, цей тиждень є чи не найважчим з усіх тижнів посту. В цей тиждень ми починаємо втілювати на практиці наш «особистий план щодо посту на цей рік». Що ж це таке – «особистий план на піст»?
Сьогодні все більше священники розповідають про те, яким має бути справжній піст і що він полягає не тільки у відмові від м’яса. Для кожного християнина піст має бути індивідуальним. Хтось відмовляється від музики, хтось – від відвідин соціальних мереж, а хтось – від балачок по телефону. Піст – це духовні вправи, які зроблять нас кращими всередині, дозволивши зустріти свято Великодня оновленими, кращими, духовно вищими на щабель від нас самих.
Але повернімось до наших «особистих планів та намірів». Нашу духовну роботу ми планували розпочати з понеділка, першого дня посту. Але чи не траплялось вам спостерігати, як наші чудові плани починають розпадатись, наче картковий будинок? До прикладу, сідаю в транспорт і планую в дорозі читати не стрічку ФБ новин, а Святе Письмо, яке вже легко можна читати у телефоні. Лише починаю читати перші рядки з Біблії, а з телефону вже лунають дзвінки по роботі. Поки вирішила ті чи інші робочі питання, вже під’їхала до своєї зупинки. Потрібно виходити… На обідній перерві вибігла на обід і щоб трішки відпочити, присіла на лавці у сквері, щоб випити кави та вдихнути свіжого повітря. Не встигла й оглянутись, як біля мене з’явилось двійко дітей ромів, які просили віддати їм мою склянку каву. Я розлютилась і на них нагримала… А вже впродовж дня гнівом вибухнула у телефонній розмові на колегу… Додому прийшла увечері, розгнівана на всіх і на саму себе. Хіба так я планувала провести перший день посту?
Та коли починаю ділитись своїми переживаннями з іншими, дізнаюсь, що багато хто має схожі переживання. Хтось, відмовляючись від їжі в перший тиждень посту, стає дратівливим та злим. Хтось хотів налаштуватися виключно на позитивне мислення та духовні розважання, а в голові лише гнітючі думки та справи. Як цьому зарадити?
Католицький священник-монах, який належить до Ордену Святого Бенедикта, Ансельм Ґрюн у своїй книзі «Піст: молитва тілом і душею» в таких випадках радить не поборювати в корені це відчуття у собі. Адже саме воно вказує на мою природу. Мушу з цим змиритися. Я маю проаналізувати його. Який я насправді? Якими є мої найсокровенніші бажання й прагнення? Де мене болить найбільше? Коли зіткнуся з цими думками й настроями, тоді піст стане доброю можливістю краще пізнати себе й досягнути внутрішньої згоди із собою.
Запланувавши великі справи на піст, постійно зіштовхуємося з власною недосконалістю. Коли не в силах дотриматись наших планів, розчаровуємося у собі. Ми впадаємо у фрустрацію, яка нівечить нашу позитивну діяльність. Тому важливо правильно налаштуватися до посту. Позитивне налаштування до посту — найкраща запорука сприятливого впливу посту на нас. Ми мусимо ставитися до себе з любов’ю. Тоді піст зробить нас відкритими для Бога, дозволить чуйно й свідомо жити у Господній присутності, вчинить нас чистими перед самим собою.
Хтось скептично може зауважити: «Якби ми всі дотримувались своїх обітниць на піст, то в цей період жили б, немов у раю». Але ж так не є… Тому що для більшості з нас буде справжньою перемогою дотриматись бодай половину з обіцяного. Давайте не звинувачувати ні оточуючих нас людей, ні нас самих у нашій недосконалості. Напевне, варто віднайти для себе правильну програму посту. При цьому не варто ставити надто високу мету. До прикладу, якщо ви працюєте ледь не 12 годин на добу, не слід ставити собі за мету молитись декілька молитовних практик щоденно. Будьте реалістами. Ви фізично цього не зробите. Та не варто відмовлятись від молитви, навіть коротенької. Адже як зауважив «падре» Серж (ієромонах Сергій Гончаров) в останньому своєму блозі про піст: наші плани на піст не матимуть жодної ваги, якщо ми не будемо їх підкріплювати молитвою.
Отож, чому нам не вдається дотримуватись посту так, як запланували? Бо піст – це духовна боротьба. Боротьба з нами самими, з нашими упадками, шкідливими звичками, але не тільки. Пригадаймо собі: коли Ісус 40 днів постив у пустелі, хто його спокушав, намагаючись звести піст Ісуса нанівець? Той самий спокусник сьогодні, як і тисячі років тому, намагається перекреслити всі наші хороші наміри, довести нашу слабкість, гріховність, безпорадність. Щоб ми опустили руки, сказавши собі, що то не для нас, ми занадто молоді, занадто зайняті, що будемо постити, коли підемо на пенсію…
Якщо сьогодні в часі Великого Посту у вас відбувається схожа внутрішня боротьба, то ви на правильному шляху. Навіть якщо вам вдалось здійснити бодай перший пункт із запланованих десяти. Господь знає наші наміри і читає їх у наших серцях.
Віра БІЛА.
