Сказав Господь:
«Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій та йде слідом за мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та євангелія, той її спасе. Яка бо користь людині здобути світ увесь і занапастити свою душу? Що бо людина може дати взамін за власну душу? Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того буде соромитися Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого зі святими ангелами.
І сказав їм: «Істинно кажу вам: є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерти, аж поки не вздріють царства Божого, що прийде у могутності» (Мр. 8, 34 – 9, 1).
Збагнути в чому полягає суть посту, можна лише постячи, молячись і чинячи діла милосердя. Пройшовши майже половину шляху у Великому Пості, приходить усвідомлення та впевненість у тому, що піст – це справді благодатний і радісний час. В міру того, наскільки нам вдається присвятити час для читання Святого Писання, роздумів над стражданнями та хресною смертю Ісуса на хресті, настільки ми краще починаємо розуміти, хто ми є, чому прийшли в цей прекрасний світ і куди йдемо. Завдяки молитві та покаянню ми відновлюємо глибокі стосунки з нашим Богом, а всі діла милосердя стосовно потребуючих ближніх, усі наші вчинки повсякденного життя та діяльності починають набирати надприродного значення.
На третю неділю Великого Посту, яка ще називається Хрестопоклонною, коли по наших храмах ми вдивляємось у хрест Христовий, глибоко розкаяному і покірному серцю Господь відкриває правду про себе і дає розуміння слів святого апостола Павла, який із переконанням проповідував, що:«слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа» (1 Кор. 1, 18). Саме в часі посту приходить краще розуміння євангельського тексту, який стверджує: «Яка бо користь людині здобути світ увесь і занапастити свою душу?» (Мр. 8, 36). А кожен, хто відчув люблячий дотик Ісуса у сповідальниці, словами апостола народів зможе з певністю сказати: «Мене ж не доведи, Боже, чимось хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий, а я – світові» (Гал. 6, 14).
Щоби на шляху, який веде до Воскресіння Господнього, ми не збились із правильного курсу та щоби підбадьорити нас на дусі, Церква посеред посту виставляє духовний «маяк» – Хрест Христовий. Споглядаючи з любов’ю це знаряддя нашого спасіння, серце наповнюється радістю, а Слово Боже: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий» (Мт. 11, 28-30) мотивує та додає сили до подальшої духовної боротьби.
Хрест Христовий – це ліки від «амнезії». Бо кожен, кому гріх приспав сумління, зробив серце дрімаючим, починає хворіти недугою забуття, а споглядання хреста відновлює в нашій пам’яті усю правду про нас, про те, що всі ми є синами і доньками Отця Небесного. Цілющу силу Животворящого Хреста кожен може відчути та досвідчити на собі. Для цього потрібно не так уже й багато, – лише в покорі та з довір’ям стати, сісти чи клякнути перед розп’яттям нашого Спасителя і не вставати доти, допоки наше серце не наповниться миром і спокоєм. Тому коли наші труднощі, випробування та страждання видаються нам непосильним тягарем, а життя виглядає беззмістовним, вдивляймося в хрест. Хрест – це відповідь на всі запитання страждаючого серця. Нам інколи може видаватись, що наше життя настільки пошматоване різними життєвими труднощами і випробуваннями, що ніяк не вдається бути щасливими. Однак варто не забувати, що зранене серце може стати тією «родючою ріллею», на якій посаджене Слово Боже обов’язково принесе щедрі плоди, якими будемо смакувати не лише ми.
Безкомпромісні слова Ісуса: «Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того буде соромитися Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого зі святими ангелами» (Мк. 8, 38) можуть виглядати дуже жорстокими. Однак у цих словах криється велика Любов Божа до усіх і цим Своїм Словом Господь дає нам зрозуміти, що на наше нове життя з Богом чекає увесь зранений від гріха довколишній світ.
Час Великого Посту є унікальною нагодою для кожного, щоби навчитись перестати боятись бути християнами і почати ними бути усюди та на «повну ставку» – 24 години на добу, 7 днів на тиждень і 365 на рік.
о. Володимир МІСТЕРМАН.
