Неможливо уявити весняний город без молодої зелені: петрушки, кропу, селери та інших. Ми висаджуємо їх і сподіваємося отримувати врожай ціле літо.
Як домогтися того, щоб ціле літо їсти власну зелень з городу, про це розповів кандидат сільськогосподарських наук, старший викладач кафедри технології зберігання та переробки продукції рослинництва Житомирського Поліського національного університету Сергій В’юнцов, – з посиланням на ТСН.
Петрушка
Петрушка містить багато корисних речовин:каротин, вітамін С, білок, мінеральні речовини, ефірну олію та інші. Є два різновиди петрушки: коренеплідна та листкова. В першої використовуються як листя так і корені, а в листкової тільки листя, оскільки корінь слаборозвинений. Це треба враховувати, вибираючи насіння для посіву.
Під петрушку відводять найбільш освітленні ділянки, але вона витримує і дещо затемнені місця. Найліпшими попередниками для неї є овочеві культури, які рано звільняють ділянку і під які вносили перегній: білокачанна капуста, помідор, огірок, цибуля, часник, рання картопля. До добрив вона не вимоглива, але якщо ґрунт піщаний, його потрібно удобрити. Бажано ще восени внести перегній або компост (30-50 кг на 10 м2), разом із 150-200 г аміачної селітри, 300-400 суперфосфату та 200-500 г калійної солі. Але якщо восени це не зробили, можна удобрити і навесні.
Весною перекопаний ґрунт боронують граблями, робляться рядки для посіву насіння, але можна розсівати і розкидом.
Чому петрушка довго сходить?
Насіння петрушки, як і в інших культур родини селерових містить багато ефірної олії, тому воно погано сходить. Для поліпшення схожості перед посівом насіння необхідно в гарячкуватій воді витримати хвилин 25-30, потім просушити до сипучості і тоді можна висівати. Для ліпшої схожості грядки можна накрити плівкою. Петрушка раніше семи днів не зійде, тому не слід хвилюватися про те, що рослини задихнуться через брак кисню. Норма висіву становить 4-6 г на 10 м2 на глибину 2-3 см.
Якщо до появи сходів з’являється ґрунтова кірка, то землю боронують легкими боронами, або граблями.
Як правильно поливати?
Під час росту петрушку необхідно поливати, але бажано не через лійку на самі рослини, а в міжряддя через трубку лійки (в розчин можна додавати мінеральні добрива для підживлення, щоб можна було споживати листя постійно).
Збирання врожаю
Збирають зелень петрушки багато раз за необхідності, під час прорідження, а також під час зрізування листя. За сезон проводять 2-3 зрізування листя, 3-й збір кінцевий (коренеплодів і листя) в кінці вересня.
Можна лишати рослини і на зиму. Якщо рослини не викопувати, то на другий рік з’явиться квітконосне стебло і утвориться насіння (його видаляти непотрібно), оскільки буде відбуватись самопідсівання. Все що потрібно буде робити – це прорідити у міру необхідності, і спожити в їжу.
Кріп
Кріп – це пряний овоч, який стимулює травлення, містить багато вітамінів та каротин. Для отримання ранньої продукції кріп сіють під зиму, хоча можна і навесні. Способи посіву різні. На невеликих ділянках сіють розкидом або вузькорядним способом з міжряддям 25-30 см. На ділянках висівають вузькорядним способом на відстані 15-20 см між рядками та на 1-2 см в рядку. Глибина загортання насіння не повинна перевищувати 2 см.
Для прискорення проростання насіння весняні посіви прикривають світлопроникною плівкою. Тільки-но з’являться сходи висотою до 5 см, плівку знімають. Далі догляд полягає у знищенні бур’янів в рядках та поливів. Рослини проріджують на 8-10 см і підживлюють фосфорно-калійними добривами по 100-150 г на10 м2. Поливання треба цілеспрямовано проводити разом з підживленням.
Вирощують кріп молодий столовий до утворення квітконосних стебел. Кріп на зелень для щоденного споживання збирають в фазі 5-7 справжніх листків. Кріп технічний для соління овочів збирають в період від цвітіння до молочно-воскової стиглості і на насіння в фазі воскової чи повної стиглості. Від сходів до отримання кропу на зелень минає 35-50 діб, до масового цвітіння – 60-80, і до достигання насіння 90-120.
Селера
За вмістом білка, мінеральних солей, ефірної олії та вітамінів селера перевищує петрушку і пастернак. Зелень його має цінні дієтичні властивості.
Ділянку готують ще восени. Перекопують на глибину 27-30 см і вносять 30-40 кг на 10 кв. м перегною, 200-400 г суперфосфату і 100-200 г калійної солі, а весною під перекопування чи розпушування граблями – 150-200 г аміачної селітри. Так, як і в інших культур цієї родини, насіння погано сходить, тому його перед посівом необхідно замочувати на 2-3 доби, міняючи при цьому воду щоденно. Пророщене насіння сходить на 7-10 добу. Селеру можна вирощувати також і з розсади.
Як сіяти?
Насіння висівають по 3-4 г на 10 кв. м на глибину 0,5-1 см. Потім посіви проріджують. Рослини 2-3 рази підживлюють аміачною селітрою (100-200 г), суперфосфатом (100-150 г) та хлористим калієм (100-150 г/10 м2), розчиненими у воді. Селеру необхідно рясно поливати 2-5 разів за вегетацію. Після поливання необхідно розпушувати міжряддя.
Збирання урожаю
На зелень листкову селеру збирають 2-3 рази за вегетацію, коли листки достигають 30-40 см. Після посадження розсади зелень збирають приблизно через 60 діб.
Що стосується коренеплідної селери, то її збирають пізньою осінню в суху погоду, перед заморозками (одночасно з білокачанною пізньою капустою).
Серед цієї родини є ще цінні за своїми показниками рослини, але вони менше використовуються в нашій зоні: аніс, кервель, коріандр, кмин, пастернак.
