Про храм Святої великомучениці Параскеви є декілька письмових згадок, перша з яких була знайдена у львівському архіві сучасним істориком Петром Сіреджуком та датується 1420 роком. Тож можемо уявити, що храм на цьому місці був кілька останніх століть, тільки змінював свій вигляд.
У 1854 році отець Йоан Порумбальський завершив будівництво нової дерев’яної церкви в Опришівцях, що на вул. Отця Блавацького, 2-Г (м. Івано-Франківськ). На жаль, жодної інформації про те, що трапилося з попередньою будівлею церкви, не знайшли. Новий дерев’яний храм прикрашав мистецьки розписаний іконостас роботи відомих на той час галицьких майстрів. Проте, за переказами, у 1906 році під час грози блискавка влучила в церкву і дерев’яна будова швидко згоріла. Неймовірно, що за досить короткий час, коли ще не було відповідної техніки, спорудили новий цегляний храм, який у 1908 році освятив Владика Григорій Хомишин.
У післявоєнні часи сформувався потужний комуністичний осередок. Певний час церква залишалася зачиненою – у 1962 році резиденцію зайняли різні установи, у восьми церковних пристосованих приміщеннях була школа. Храм перетворили на склад, відповідно все було знищено. У 1989 році з благословення Владики Софрона Дмитерка розпочалася історія душпастирювання отця Івана Репели.
Отець пригадує, як храм, в який він прийшов душпастирювати, був схожим радше на кузню – закопчені, обдерті, порожні стіни. З благословення Владики, 7 січня 1990 року там відправили першу Святу Літургію. Храм скидався на вифлеємський вертеп: люди принесли рушники, зробили тимчасовий престіл, але церква була переповнена вірянами. Організувався хор і відтоді щоденно служилися Літургії, навіть тоді, коли церква ремонтувалася. Восени, на храмове свято –Святої Параскеви (10 листопада) 1990 р. Владика Софрон Дмитерко освятив храм.
Служителі церкви Святої великомучениці Параскеви
З 1991 року отець Іван Репела був і досі залишається незмінним парохом, маючи для служіння ще двох сотрудників – о. Тараса Огара та о. Руслана Бабія. Священники священнодіють наче один організм, де кожен виконує свою місію. Отець Тарас взяв на себе відповідальність за катехитичне виховання дітей, молоді та дорослих. Отець Руслан понад 10 років опікується обласним геріатричним центром, де в капличці служить святкові, недільні богослужіння та відправляє похорони. Літні люди щиро полюбили свого капелана та дуже чекають його візитів.
Пам’ятна історична подія
Перед Івано-Франківським аеропортом можна побачити постать Божої Матері з Дитятком Ісусом, де є напис «Полеглим за волю України». За часів отця Івана Блавацького парафіяни привезли з тюрми землю, просякнуту кров’ю борців за Україну, яких розстріляли. Висипали могилу і встановили хрест. Пізніше могилу було знищено. А згодом священнослужителі встановили фігуру Богородиці, де моляться панахиди за пам’ять Героїв, що віддали життя за Батьківщину нашу Україну.
Богослужіння в Опришівському храмі
Щодо відправ, то богослужіння тут відбуваються щоденно. А у неділю та святкові дні є три Літургії: о 8-ій та 10-ій годині ранку, а також о 15-ій годині богослужіння для молоді. Вранці співає народний хор, бо з дяком співає вся церква. Наступним хором керує о. Тарас, який має академічну музичну освіту, а на 3-ій Літургії співає регент. Усіх разом, з дітьми та дорослими, є 5000 парафіян. Минулого року парох навіть шукав місце для будівництва нового храму, але пандемія коронавірусу внесла свої корективи. Сьогодні відновлюється духовне життя, проте вже з дотриманням відповідних вимог. Щоб зберегти життя та здоров’я своїх парафіян, перед кожною Літургією в храмі вмикають спеціальні лампи, які дезінфікують повітря.
Парафіяльне життя
Катехитична діяльність проводиться під відповідальністю отця Тараса. В катехитичному центрі при парафії після Богослужіння, що о 15-ій годині, діти збираються на катехизацію. А отець Тарас в цей час проводить духовні науки для дорослих, які також спраглі богословських пояснень.
При парафії функціонує Архібратство Матері Божої Неустанної Помочі, котре має власний статут, а також спільнота «Матері в молитві», що налічує близько 50 членкинь – духовний фундамент парафії. На жаль, дитячих спільнот поки що немає. Але раніше в опришівській школі більше 20-и років навчальний тиждень починався з Літургії. Для дітей це був добрий приклад, який впливав на навчально-виховний процес.
Потребуючі також не залишаються поза увагою парафії, адже всіх прихожан душпастирі знають особисто. Коли відбуваються відвідини з Йорданською водою, священники завжди звертають особливу увагу на самотність та бідність. Опіку над цим взяла спільнота «Матері в молитві». Якщо у місцевих жителів виникають якісь потреби, отці та служителі опиняються поруч та допомагають. Парох о. Іван називає свою парафію однією великою родиною, адже головне – не мури, а люди.
Вікторія ГАВАЛЕШКО.
