З року в рік і так уже майже 2000 років, 50 днів після Воскресіння Христового, Церква урочисто святкує празник П’ятидесятниці, який ще називається Зісланням Святого Духа, бо саме в цей день Господь, дотримавши обіцянки, зіслав Святого Духа на своїх учеників та апостолів.
Мабуть, важко знайти таку людину, яка б сказала, що не любить святкувати, особливо якщо святкування тривають декілька днів! Однак усі найбільші церковні свята, які циклічно кожного року святкує увесь християнський світ, – це не просто святкові дні, в яких ми лише згадуємо про ті чи інші історичні події з історії Спасіння та життя Церкви, а це, перш за все, чудові нагоди, щоби стати реальними учасниками та продовжувачами творчого Божого задуму та плану Спасіння.
На жаль, часто стається так, що, святкуючи празник Зіслання Святого Духа, ми більше схильні скрупульозно дотримуватись тих чи інших звичаїв і традицій: прибираємо та прикрашаємо наші домівки, подвір’я та храми. Однак мимоволі, в тій метушні, забуваємо, що перестаємо звертати увагу на Того, без Кого це свято немає жодного значення. І найгірше, що може трапитись після святкування цього свята, – це те, що в нашому житті, в нашій діяльності та побуті все залишається так, як було раніше. А інколи стається ще й так, що наш спосіб життя мало чим відрізняється від тих, хто ніколи не чув і не знає про Бога та про Святого Духа.
Насправді ж Господь через Святого Духа робить кожного з нас, до певної міри, співтворцем у цьому прекрасному світі. І світ довкола нас може виглядати справді зовсім інакше – так, як він був задуманий Творцем на початку. А для того, щоби наше життя мало Божий вигляд, ми отримали все необхідне у тайнах Хрещення і Миропомазання. В цих тайнах ми отримали Дари Святого Духа – потужний потенціал від Всевишнього Бога, який здатний преображати наше життя, а через нас – усе навкруги.
Коли довкола нас розруха, несправедливість, корупція, обман, брак любові, то це свідчить ні про що інше, як про те, що ми не живемо Духом Божим і дуже сильно занедбали Дари Святого Духа у нашому житті. А коли ми не використовуємо ці дари належно, то грішимо як проти Бога, так і проти себе, наших ближніх та довкілля, а також проти невіруючих, які мають право через нас та нашу взаємну любов відчути «присмак» неба.
Кожен охрещений, до певної міри, у світі повинен бути таким собі «ходячим та живим» храмом Святого Духа. І це справді унікальний задум нашого Творця – через своїх дітей об’являти свою любов та виливати своє милосердя. Хіба це не прекрасний задум Божий, коли Він через нас прагне проникнути та зайти у всі сфери нашого життя й діяльності?! Через нас, охрещених, Господь Своїм Духом може зайти усюди, навіть туди, де двері для Бога та християнських цінностей вже давно зачинені.
Тому напередодні свята Зіслання Святого Духа добре подумаймо, чи ми готові, виходячи поза мури наших храмів та поза церковні подвір’я, із переконанням свідчити про те, якою сильною є любов Бога до нас!
о. Володимир МІСТЕРМАН.
