Ось уже два місяці при монастирі отців-Редемптористів, що в Івано-Франківську, працює інклюзивне Монастирське кафе-пекарня. Ініціативу, яка дозволяє особам з ментальними розладами отримати робочі місця та соціалізуватися, підхопили монахи-редемптористи, головна харизма яких – служіння найбільш нужденним та потребуючим.
Незахищені, менш адаптовані до соціального життя, люди з особливими потребами заслуговують на прийняття та увагу від суспільства. Інклюзивне кафе-пекарня при парафії Матері Божої Неустанної Помочі стали шансом проявити себе та ширше пізнати світ для десятка людей з інвалідністю.
На перший погляд, соціальна кав’ярня нічим не відрізняється від інших, проте обслуговують відвідувачів тут люди з ментальними розладами. Коли я сіла за столик, приймати замовлення до мене підійшла 17-річна дівчина, яка має синдром Дауна. Як я дізналася з розмови, Каріна дуже любить спілкуватися з людьми та приносити їм смачний чай і смаколики. Дуже безпосередня та щира, сонячна дівчина розпитувала про мої вподобання й смаки, і розповіла мені про себе. Ще нічого не замовивши, мені вже захотілося прийти сюди ще раз.
Як виникла ідея створити інклюзивну пекарню?
Задум з’явився в ігумена Івано-Франківського монастиря Святого Йосифа о. Андрія Цікала. При храмі вже декілька років функціонує інклюзивна спільнота «Віра і світло», де щодня спеціальні педагоги залучають до різних занять та розвивають осіб з різними ментальними розладами. Сімнадцять учасників спільноти різного віку щодня мають спільний час один з одним, молитву та різноманітні активності у їх власному просторі при церкві.
Одним з улюблених занять спільноти є кулінарія. Учасники спільноти готували дуже смачні кекси, продаючи їх на благодійних ярмарках. Так і з’явилася ідея: отець-ігумен запропонував створити інклюзивну пекарню для залучення та працевлаштування більшої кількості людей з особливими потребами, створивши для них якнайзручніший простір та добрі умови праці.
Спершу це була просто мрія. Однак завдяки перемозі в конкурсі «Бюджет участі» та пожертвам добродіїв її вдалося здійснити. Основним поштовхом до втілення такої ініціативи стало бажання соціалізації особливих осіб, адже після закінчення школи їх життя зачиняється у чотирьох стінах. В нашому місті для них, на жаль, не існує альтернативи місць праці та відповідної необхідної соціалізації.
Організатори із впевненістю розповідають, що наше суспільство неабияк потребує тіснішого контакту з особами з інвалідністю для їх кращого розуміння та сприйняття. Відвідувачі соціального кафе можуть на власні очі побачити особливі потреби сонячних людей, але так само можуть помітити їх суспільний розвиток та вміння взаємодіяти. Це один із способів проголосити те, що ми в своїх проблемах не самотні, бо є ті, хто потребує більшої турботи та уваги.
Виняткова праця для особливих людей
Особливим працівникам дозволено виконувати роботу лише по кілька годин на день. У кожного з них спеціальний графік. Усі працівники мають різні робочі обов’язки, в залежності від своїх можливостей. Комусь вдається пекти смачну піцу, а комусь – спілкуватися з покупцями, обслуговувати відвідувачів, мити посуд чи прибирати та сервірувати столики.
Особливі працівники дуже сумлінно виконують свою роботу і надзвичайно тепло зустрічають кожного відвідувача кафе, пропонують смаколики та напої. Тут можна не лише поснідати смачними ласощами, випічкою або пообідати піцою, бургером чи гофрою, але й насолодитися щирою і приємною компанією. Важко залишитися поза увагою працівників, які завжди з нетерпінням чекають постійних і нових відвідувачів.
«Учасників спільноти «Віра і світло» готували до роботи, навчаючи правил етикету та спілкування з клієнтами. У своїй роботі люди з ментальними розладами дуже сумлінні і нічого не забувають. Всі працівники тут як вдома, адже вони змалечку щодня приходять на заняття, спілкуються, а на вихідних мають спільні зустрічі з батьками та духівниками», – діляться служителі парафії.
Адміністраторка закладу пані Діна розповідає, що люди з особливими потребами захоплюють відвідувачів своєю щирістю й простотою – від них легко отримати порцію щирого прояву любові та цікавості. Вони заряджають позитивом, завжди життєрадісні і дивуються простим речам.
За останні десять років інклюзивних проєктів побільшало, тож українці потрохи змінюють своє ставлення до осіб з інвалідністю. Проте, особливих людей значно більше, ніж учасників спільноти при Івано-Франківському монастирі отців Редемптористів. Батьки щоденно шукають, де б залучити своїх дітей та дати їм можливість стати частинкою соціуму. Вони так само, як і кожен з нас, потребують уваги, часу, дружнього спілкування та турботи. Такі ініціативи вкрай необхідні для того, щоби зупинитися на мить і побачити потреби особливих, поцілованих Богом людей. Соціальне кафе-пекарня залишає непереборне відчуття дарувати любов ближнім і дбати про тих, кого ми часто не помічаємо.
Вікторія ГАВАЛЕШКО.
