У п’ятницю, 12 листопада, завершиться міжнародний екологічний саміт (COP26), який проходить у Шотландському місті Глазго. На ньому два тижні 120 світових лідерів обговорюють глобальне потепління і дії для боротьби з ним.
Що таке COP26?
Кліматична конференція ООН вперше офіційно пройшла у 1995 році на виконання Конвенції ООН щодо змін клімату. Відтоді світові лідери та представники різних залучених організацій зустрічаються щороку, аби обговорити кроки для протидії глобального потепління.
У 2015 році учасники підписали відому Паризьку угоду щодо регулювання заходів зі зменшення викидів діоксиду вуглецю з 2020 р. Україна також є однією зі сторін, що взяла на себе цілий ряд зобов’язань.
Саміт під звуки протестів
Цьогорічна робота саміту у стінах супроводжувалася протестами на вулицях. Багато молодих людей вимагали від «великих світу цього» негайних і конкретних рішень щодо захисту планети, звинувачуючи їх у тому, що саміт несе лише теоретичний характер. І насправді робота саміту розпочалася з дуже гучної, підписаної понад сотнею країн декларації, яка має на меті зупинити масову вирубку лісів до 2030 року. Проте ця декларація не має міжнародної законної сили та не передбачає санкцій для тих, хто її не виконуватиме.
Невиконані обіцянки
Навіть прем’єр-міністр Великобританії Борис Джонсон висловив побоювання щодо провалу COP26. Так, звичайно, декларація про вирубку лісів дала гарний початок та надію на інші позитивні рішення, але вже на початку минулого тижня щодо того, що стосується досягнення цілі нульових викидів, прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді оголосив, що його країна досягне цього не швидше 2070 року. Вкрай поза планом… Адже 2050-й рік, на який сподівалися в Глазго, був уже частково підтверджений минулого місяця і на «Великій двадцятці» у Римі словами «протягом або приблизно в середині століття». Однак до найбільших розчарувань та нових побоювань схиляють також і попередні щорічні зустрічі країн, які ратифікували Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату. Досить згадати COP4 в Буенос-Айресі в 1998 році, коли США підписали Кіотський протокол про обмеження викидів в атмосферу парникових газів, який потім жалюгідно зазнав краху в наступні роки. Аналогічно і COP25 в Мадриді в 2019 році, який також вважався проміжним і закінчився нічим…
Апеляція Папи
Виступаючи 2 листопада в Глазго, Держсекретар Ватикану кардинал П’єтро Паролін зачитав послання Папи Франциска, адресоване президенту COP26 Алоку Шармі та учасникам кліматичного саміту. Те, що стоїть перед світовими лідерами, є далекосяжним викликом, який також посилюється пандемією, яка вразила людство. І якщо Covid-19, стверджує Папа, дав нам зрозуміти, що ми зможемо вийти з нього лише за умови «поглибленої та міцної співпраці між усіма народами світу», боротьба зі зміною клімату також вимагає злагоджених та відповідальних дій: діяти терміново, сміливо та відповідально, пам’ятаючи про те, що молоді люди не матимуть іншої планети, аніж та, яку ми їм залишимо. Це момент нашого рішення, яке дає їм підстави для впевненості в завтрашньому дні.
Папа також нагадав про так званий «екологічний борг», який багатші країни мають перед бідними, і про зовнішній борг, який гальмує розвиток бідніших країн. Це питання варто вирішити, «обмеживши споживання невідновлювальної енергії та надаючи ресурси найбільш потребуючим країнам для підтримки політики та програм сталого розвитку».
«У контексті CОР26 чітко вийшло на яв, що вже немає часу, щоб чекати; існує надто багато людських облич, які страждають від цієї кліматичної кризи», – наголосив Папа, що йдеться про кризу «прав дітей» і про те, що вже незабаром кількість мігрантів, пов’язаних зі змінами клімату, перевищить тих, які пов’язані з конфліктами.
Змінити економічну систему
Незважаючи на те, що чимало хто називає Глазго «провалом», надія помирає останньою! І сподіваємося, що в останні дні роботи саміту будуть прийняті більш кардинальні рішення. Так, наприклад, на COP21 Паризька угода була досягнута, коли програма вже мала закінчитися. Сподіваємося, що найбільш доброчесні країни зможуть дати рішучий поштовх у цьому напрямку. Треба також сказати, що, безсумнівно, як громадянське суспільство, як християни, ми повинні продовжувати бути почутими, слідуючи вказівкам Папи та прислухаючись до крику Землі та бідних.
Це надзвичайно складні операції, а рішення ООН вимагають одностайності. Необхідно прислухатися до крику бідних, а також молодих людей, які мають право на здорову планету, як про це пише Папа Франциск в енцикліці «Laudato si». Проте для цього необхідна найбільше співпраця багатих країн! Адже ми не можемо просити Індію з низькою економікою першою відмовитися від вугілля, якщо вона викидає 6,6% CO2, тоді як економічно розвинуті США майже вдвічі більше – аж цілих 11%. Також потрібна сильна кооперація багатих країн для розповсюдження екологічно чистих технологій, ми не можемо вимагати жертв лише від найбідніших країн. Тому хочеться очікувати, що США та ЄС очолить цей доброчесний процес, який дасть відповіді та надії молодим поколінням.
Це неабияк стосується й України. Як часто те чи інше закордонне шкідливе виробництво, не маючи належних очисних споруд, знаходило прихисток в бідній Україні, бо в своїй країні їм давно вже заборонили забруднювати довкілля… Крім того, попри мораторії, у нас і надалі йде масова вирубка лісів, які тим чи іншим чином нерідко чи радше регулярно таки потрапляють за кордон! Таке вже економічне правило: якщо є попит, то знайдеться і пропозиція…
На жаль, для більшості українців питання кліматичних змін не є в пріоритеті. Проте вже зараз ми бачимо наслідки – паводки, посухи, пилові бурі, втрату чорноземів. Усе це відчутно вдарить по нас, якщо ігнорувати проблему. Тим часом в Україні найбільші забруднювачі довкілля продовжують працювати на застарілих потужностях, викидаючи тонни шкідливих речовин та СО2, а закони щодо модернізації цих підприємств та підвищення їх відповідальності успішно блокує промислове лобі. Так, наприклад, Бурштинська ТЕС є найбруднішою електростанцією Європи, а Україна викидає отруйний пил із вмістом важких металів більше, ніж всі країни ЄС, Туреччина та Західні Балкани разом узяті. Україна перебуває серед найбрудніших країн Європи та входить до десятки з найвищими показниками смертності від хвороб, які провокує забруднене довкілля. Та все ж у рамках екологічного саміту Україна заявила, що прагне скоротити викиди парникових газів на 65% у 2030 році від рівня 1990 року і щоб досягнути цього, сподівається отримати інвестиції на 102 мільярди євро.
Людство спричиняє власне вимирання
Якщо людство нічого не зробить, щоб змінити спосіб життя, зокрема в промисловості й особливо в енергетиці, то наслідки будуть катастрофічними. Щоб привернути увагу світової громадськості до цих проблем, Організація об’єднаних націй нещодавно опублікувала неординарний відеоролик виступу з трибуни ООН динозавра на ім’я Френкі, який закликав людей у всьому світі почати боротися з викидами парникових газів та бідністю, які можуть спричинити зникнення людства.
«Послухайте, люди. Я знаю трохи про те, що таке вимирання. Дозвольте мені дещо сказати. Вимирання – це дуже погано. А спричинити власне вимирання – це найдурніше, що я коли-небудь чув», – сказав динозавр Френкі.
Сподіваємося, що «великі світу цього» таки зуміють прийти до спільного знаменника та винайти такий інструмент, який би зобов’язував усі країни без винятку виконувати екологічні домовленості. Адже Земля у нас одна, вона не має національності, страждають від забруднення довкілля як бідні, так і багаті.
А ми, пересічні громадяни, навіть якщо і не завжди маємо можливість та інструмент впливати на глобальні зміни, то все ж і на нашому рівні чимало можна зробити. Інколи достатньо, щоб у наших населених пунктах ми не палили листя та суху траву, не засмічували довкілля пластиком та іншими токсичними відходами. Просто скажімо «ні» екологічним гріхам і земля віддячить нам сторицею! В протилежному випадку ми рухаємось до найбільшої кризи – до зникнення людства.
За нотатками вітчизняної та іноземної преси підготував
о. Іван СТЕФУРАК,
головний редактор.
