До весілля залишалось декілька тижнів. Родичі вже замовили все: від весільного кортежу – до музик. Куплені дорогі напої та частування, у шафі висить весільний костюм. А з голови не йдуть ті ж думки, які він намагається щораз відігнати: «А якщо це не вона, та сама? Друзі кажуть, що це нормально. Перед весіллям всі переживають, сумніваються. Зрештою, якщо піде щось не так, завжди можна розлучитись…», – такою думкою чоловік заспокоїв себе.
Сьогодні всі пари, які бажають взяти шлюб у церкві, повинні пройти дошлюбну катехизацію. На ній священник роз’яснює молодятам, що шлюб – це один раз і назавжди. Хтось цим легковажить, стверджуючи, що і в «церкві можна розлучитись».
Отож, для «знавців» церковного права та для кращого розуміння роботи церковного трибуналу ми поспілкувались з ліц. Володимиром Ганжою, захисником подружнього вузла Митрополичого трибуналу Івано-Франківської Архієпархії.
– Якими справами опікується Митрополичий трибунал?
– В основному – це процеси визнання недійсності подружжя. Також трибунал надає різного роду дозволи, рішення, рескрипти. Про що йде мова? Наприклад, трапляється так, що зал для весільного бенкету молодята замовили на п’ятницю. Знаємо, що в цей день Церква закликає вірних не робити гучних забав. Однак, йдучи назустріч молодятам, беручи до уваги ті чи інші обставини, Митрополичий трибунал готує відповідні документи і компетентна церковна влада надає дозвіл, диспензу, тобто звільнення від посту у цей день молодят та всіх присутніх на весіллі. Це не означає, що Церква дає дозвіл на зловживання алкоголем, але з розумінням підходить до бажання молодят радісно відсвяткувати таке важливе для всієї родини свято.
Також трибунал дає дозвіл на одруження неповнолітніх. У таких випадках майбутні подруги повинні з’явитись до трибуналу з батьками (чи з одним із батьків) та пояснити обставини одруження. Трибунал надає дозволи на шлюб осіб, які належать до різних віросповідань. Наприклад, шлюб між греко-католиком та православним чи протестантом. Важливо, щоб священники під час дошлюбної катехизації наголошували молодятам умови, за яких шлюб вважається дійсним і які існують перепони до його укладання. Якщо ж виникають певні труднощі, священник скеровує пару до Митрополичого трибуналу. У Митрополичому трибуналі ми вже розглядаємо кожну справу окремо та намагаємось, увійшовши в ситуацію, позитивно вирішити її для наречених.
Існує також таке поняття, як оздоровлення в корені подружжя. Це трапляється у таких випадках, коли люди в подружжі прожили багато років, з певних причин не могли прийняти Таїнство Подружжя (в часі, коли наша Церква була в підпіллі), а сьогодні хотіли б взяти шлюб. У такій ситуації також потрібно звертатись до Митрополичого трибуналу.
– Як Ви зауважували на початку нашої розмови, найчастіше люди звертаються до трибуналу в питанні визнання недійсності подружжя, яке часто плутають з терміном «розлучення».
– Ми повинні розуміти, що Таїнство Подружжя, тобто шлюб укладається один раз на все життя. Звичайно, бувають певні обставини, за яких люди розлучаються, не можуть співжити з іншою людиною. Церква намагається йти назустріч таким подругам, допомогти, щоб люди могли й надалі приступати до Сповіді та Причастя. Адже розлучені люди, які були шлюбовані та не отримали уневажнення, не можуть отримувати ці Тайни. Проте часто ми не можемо визнати шлюб недійсним, адже керуємось Церковним правом. Маємо розуміти, що якщо особа одружилась вдруге і хоче йти до Сповіді та Причастя, це все-таки не є підставою звертатись до церковного трибуналу.
– А якими є підстави, що дозволяють звернутись до трибуналу в питанні визнання недійсності подружжя?
– Таких підстав є достатньо, але розповім про найпоширеніші. Особа, вступаючи в шлюб, не усвідомлювала всієї гідності Таїнства Подружжя. Колись траплялось так, що молодих людей, які хотіли просто, як то кажуть, зустрічатись, батьки змушували укласти шлюб, бо «що люди скажуть». Ці молоді люди брали шлюб, щоб догодити батькам. А поживши якийсь час разом, просто розлучались, не усвідомлюючи, що перебувають у шлюбі. Вони часто стверджують: «Ми цивільно розлучені. Хіба цього не достатньо? Ми не маємо жодних перепон до наступного шлюбу!» І тоді їм уже пояснюють: «Але ж ви вже вінчались…».
Буває й таке, що чоловік не бажає працювати, забезпечувати сім’ю, не має усвідомлення того, що таке жити та бути у подружжі. Тобто він не в стані прийняти права і обов’язки, які належать до подружжя. Це також є підставою для визнання недійсності подружжя. Проте маємо розуміти, що буває життєва криза. Чоловік завжди працював, але в силу певних обставин втратив роботу. Дружина рік почекала, а потім подала на розлучення. Звичайно, в такому випадку немає підстави, щоб визнати шлюб недійсним.
Досить поширеною підставою є одруження через незаплановану вагітність. Молоді люди зустрічались, мали певні стосунки, але у їхніх планах не було одружуватись, тим паче брати церковний шлюб. Проте тиск батьків (знову ж таки: «що скажуть інші») підштовхує пару до шлюбу. Я б хотів наголосити, що незапланована вагітність – це причина для відповідальності обох майбутніх батьків за дитинку, але не є причиною для вінчання у церкві.
Бували й такі випадки, коли навіть у момент шлюбу один із подругів знав, що він невдовзі залишить свого чоловіка чи дружину. Але в останній момент незручно було все скасовувати. «Візьмемо шлюб, а там видно буде!». Тому ми закликаємо майбутніх молодят: ще раз зважити своє рішення. Навіть якщо у вас все замовлене, гості запрошені, але є сумніви – ніколи не пізно сказати: «Ні».
– Під час подружнього процесу досить свідчення чоловіка та дружини, чи також потрібні свідчення інших осіб?
– Почнемо з того, що свідчення осіб мають бути правдивими. Адже був конфлікт. Завжди було особисте бачення ситуацій, які, зазвичай, різняться між собою. Тому ми просимо представити також свідків сімейного життя подругів. Свідками можуть бути батьки, родичі, друзі, сусіди, тобто особи, які бачили, як подружжя жило, знали їхній побут. Під час слухання сторін та свідків ми просимо скласти присягу, в якій промовляється: «Я обіцяю говорити правду і не розголошувати поставлених запитань та відповідей». Ми часто наголошуємо на тому, що під час свідчень особи можуть обдурити нас, обдурити інших, але мають пам’ятати, що вони особисто несуть відповідальність за правдивість свідчень.
– Що робити, коли місце перебування відповідача невідоме або ж той не бажає прийти на свідчення до трибуналу?
– Канонічне право УГКЦ, яким ми керуємось для проведення судових процесів, побудоване на законі Божому, церковному та життєвій практиці. І для того, щоб визнати шлюб недійсним, не потрібна згода обох сторін. Йдеться про факти, які існували на момент вінчання чи передували йому, а також про наслідки.
– Тобто шлюб можна визнати недійсним навіть за відсутності одного із подруг?
– Так, звичайно. Наше завдання – повідомити відповідача про розпочатий процес. Ми намагаємось донести цю інформацію всіма можливими способами, як через «Укрпошту», так і через соцмережі. Існують певні терміни, коли відповідач може подати свої зауваження. Якщо відповіді немає, ще раз повідомляємо. Церковний суд зацікавлений вислухати обидві сторони, адже позивач – це сторона, яка вважає, що шлюб не дійсний і оскаржує його, а відповідач може мати своє бачення їхніх подружніх стосунків. Відповідач може дати свої відповіді, може представити своїх свідків, які, можливо, або підтвердять це все, або заперечать. Та якщо відповідач ігнорує наші запити або навіть відписує, що не бажає брати в цьому участь, тоді цей процес відбувається без участі відповідача.
– Як функціонує Митрополичий трибунал?
– Почну з того, як ми збираємо інформацію. Коли засідає цивільний трибунал, в залі присутній суддя, адвокати, свідки. Свідчення відбуваються публічно. У церковному суді все відбувається по-іншому. З позивачем та його свідками, з відповідачем та його свідками відбувається приватна розмова, на якій присутній аудитор, нотар трибуналу, а також може бути присутній суддя, якщо виникає така необхідність. Аудитор – це особа, яка збирає інформацію та задає запитання, що цікавлять суд. Нема загального засідання. За рішенням голови колегії суддів можливе перехресне слухання, коли позивач та відповідач в присутності один одного дають відповіді на суперечливі запитання. Але таке відбувається вкрай рідко.
Трапляються складні випадки, коли особі важко скласти позовну скаргу чи сформувати думку. Тому церковний суд надає допомогу – адвоката. Але йдеться не про цивільного адвоката, а про церковного. Його має затвердити вища церковна влада. Також ця особа має входити до спілки адвокатів Української Греко-Католицької Церкви. Церковний адвокат повинен бути обізнаний з Кодексом канонів східних церков та в подружньому процесі загалом.
– Як у часі карантину працює Митрополичий трибунал?
– Зважаючи на обставини, щоб зберегти всі санітарні норми, про які нам говорить законодавство, приймаємо відвідувачів за попереднім дзвінком. На сайті Архієпархії (www.ugcc.if.ua) у розділі «Митрополичий трибунал» є наші контакти. Окрім того, там є зразки документів, які можна завантажити та роздрукувати. Ми також надаємо консультації дистанційно.
Якщо необхідна особиста зустріч, вона відбувається в приміщенні Івано-Франківської духовної семінарії з 10.00 до 16.00 год. У приміщенні, де проводиться зустріч, відбувається регулярна дезінфекція кімнати, а відвідувачі повинні мати з собою одноразові рукавиці та маски.
Розмовляла Віра БІЛА.
