Covid-19. Уругвай – лише 847 заражених, з яких тільки 23 смертних випадки – це дивний виняток на південноамериканському континенті, який останнім часом став епіцентром пандемії. План охорони здоров’я тамтешнього уряду базувався на масових тестах та на інформаційних кампаніях “від дверей до дверей”.
Цю країну завжди називали “латиноамериканською Швейцарією”. Цього разу, однак, уругвайський учень далеко перестрибнув свого європейського вчителя. У той час як Швейцарська конфедерація зареєструвала понад 34 000 випадків зараження коронавірусом, ця країна Латинської Америки зупинилася лише на 847 інфікованих. Мало того, в Швейцарії і по сьогодні щодня трапляється до десятка нових заражень. А Уругвай з 4 червня досяг «нульової квоти»: вже більше тижня не повідомлялося про нових заражених. І на цей момент зафіксовано всього лише 23 летальних випадки. Звичайно, що це невелика і малонаселена нація: 3,5 мільйона жителів. Однак, в порівнянні з іншими країнами, рівень смертності становить тут лише 0,6 на 100 тис. людей, на відміну від Бразилії – 12,2, Чилі – 4,5 та в Аргентині, що на іншому березі Ріо-де-ла-Плата – 1,1. За попередніми даними Міністерства охорони здоров’я, навіть у перші два місяці епідемії – з 13 березня по 17 травня – в Уругваї загинуло понад 1500 менше людей, а ніж за аналогічний період попереднього року. І це в той час, коли сусідні країни – особливо Бразилія, – наштовхуються на найдраматичніші наслідки пандемії. Виняток уругвайців ще більше дивує у світлі стратегії, прийнятої з боку Монтевідео. Уряд нового президента Луїса Лакале Пу відмовився запроваджувати обов’язковий карантин, незважаючи на тиск опозиції та колишнього президента Табаре Вакес, серед іншого, лікаря.
Коли 13 березня було зафіксовано перший випадок зараження, то Лакаль Поу, між іншим перший президент від консерваторів після п’ятнадцяти років правління ліво-центристів, був на посаді лише два тижні.
По-перше, Лакаль Поу створив спеціальну комісію наукових консультантів з питань надзвичайних ситуацій. Крім того, як майже всюди в Латинській Америці, він закрив свої кордони і припинив уроки, релігійні богослужіння, спортивні змагання та мистецькі заходи. Однак, на відміну від інших, Монтевідео не вводив примусового карантину, але просто запросив громадян, із потужною інформаційною кампанією залишитися вдома. Згідно з останніми опитуваннями, 90 відсотків виконали його прохання, хоча більше третини не відмовились від зустрічей з членами родини. Комерційна діяльність та господарська діяльність значною мірою призупинилися. Стрижнем уругвайського плану стало масове тестування та обстеження на дому: було проведено 41 тис. тестів, а це в три рази більше на мільйон жителів порівняно з Аргентиною, Бразилією та Парагваєм. Влада намагалася мінімізувати використання лікарень, щоб запобігти саме у них самих спалахів інфекції, сприяючи спеціалізованій допомозі «від дверей до дверей». Крім того успіх стратегії Лакале був зумовлений і іншими двома факторами. По-перше, майже сто відсотків уругвайців на відміну від інших країн Латинської Америки мають доступ до питної води, що дозволило застосувати хоча б найосновніші правила профілактики. А політична опозиція, крім того, незважаючи на початкові контрасти, все-таки підтримала план охорони здоров’я уряду.
Тому що, як пояснив один з її лідерів, сенатор Карлос Мая, “ми можемо не поділяти економічну політику, але не боротьбу з вірусом”. Така співзвучність дозволила швидко затвердити спеціальний фонд для надзвичайних ситуацій, який фінансувався за рахунок 20-відсоткового зниження зарплат президента, міністрів, парламентарів та всіх тих держслужбовців, щомісячна зарплата, яких перевищує 1800 доларів. Ці кошти були спрямовані як на боротьбу з вірусом, так і на допомогу працівникам, які задіяні в приватному секторі, щоб ті могли призупинити свою діяльність та забезпечити карантинні заходи в країні.
В той час, як решта континенту готується до піку в найближчі тижні, Монтевідео вже сьогодні перебуває на другому етапі пом’якшувальних карантинних обмежень. Школи знову починають працювати, починаючи спершу із сільських місцевостей. І так поволі державні установи та економіка набирають повного оберту. У серпні навіть не виключається відновлення футбольного чемпіонату. Зрештою, старе латиноамериканське прислів’я каже таке: “Комо-ель-Уругвай не сіна” (Такого, як Уругвай немає ніде).
Джерело: щоденна газета Єпископської Конференції Італії «Avvenire»
