З нагоди урочистості Христового Різдва Папа Франциск виголосив з лоджії ватиканської базиліки Святого Петра наступне послання «Urbi et Orbi»:
Дорогі браття й сестри, благодатного Різдва!
Слово Боже, що створило світ і надало сенс історії та мандрівці людини, стало тілом і оселилося між нами. Явилося немов шепіт, немов подих легкого вітру, щоби наповнити здивуванням серце кожного чоловіка та жінки, що відкривається на таїнство.
Слово стало тілом, аби вести діалог із нами. Бог не хоче виголошувати монолог, Він хоче діалогу. Бо Сам же Бог, Отець, Син і Святий Дух, є діалогом, вічним і нескінченним сопричастям любові та життя.
Приходячи у світ в Особі втіленого Слова, Бог показав нам дорогу зустрічі й діалогу. Більше того, Він Сам втілив у Собі Самому цю дорогу, щоби ми могли пізнати її та прямувати нею з довірою та надією.
Сестри, браття, «чим був би світ без терпеливого діалогу багатьох великодушних людей, які зберегли поєднаними родини та спільноти?» (Енц. Fratelli tutti, 198). У цей час пандемії ми ще більше це усвідомлюємо. Наша здатність творити суспільні стосунки переживає серйозне випробування; посилюються тенденції замкнутися, робити все самостійно, відмовитися від того, щоб виходити, зустрічатися, щось робити разом. І також на міжнародному рівні існує небезпека не бажати вести діалог, загроза того, що складна криза спонукає шукати коротших стежок замість довших шляхів діалогу; але в дійсності лише вони ведуть до подолання конфліктів і до спільної та тривкої користі.
Насправді, в той час як навколо нас та в усьому світі лунає звістка про народження Спасителя, джерела справжнього миру, досі бачимо багато конфліктів, криз і суперечностей. Здається, що вони ніколи не закінчуються, й ми вже більше їх не помічаємо. Ми настільки звикли, що величезні трагедії проходять практично в замовчуванні, ризикуємо не почути волання болю та відчаю багатьох наших братів і сестер.
Згадаймо про сирійський народ, який вже понад десятиріччя переживає війну, що принесла багато жертв і викликала незліченну кількість біженців. Погляньмо на Ірак, якому це й досі важко підвестися після тривалого конфлікту. Почуймо крик дітей, який підноситься із Ємену, де роками триває величезна трагедія, забута всіма, щодня спричиняючи смерть.
Згадаймо про постійне напруження між ізраїльтянами та палестинцями, яке затягується без вирішення, з дедалі важчими соціальними та політичними наслідками. Не забуваймо про Вифлеєм, місце, в якому Ісус побачив світло, яке переживає важкі часи також і через економічні проблеми, спричинені пандемією, яка заважає паломникам діставатися до Святої Землі, що має негативні наслідки для життя населення. Подумаймо про Ліван, що страждає від безпрецедентної кризи з дуже тривожною економічною і соціальною ситуацією.
Але ось, серед глибокої ночі – знак надії! Сьогодні «любов, що рухає сонце та зірки» (Рай., XXXIII, 145), як каже Данте, стала тілом. Вона прийшла в людській подобі, розділила наші трагедії та розбила стіну нашої байдужості. Серед нічного холоду простягає до нас Свої рученята: всього потребує, але приходить, аби подарувати нам усе. Просімо у Нього сили відкритися на діалог. І в цей святковий день благаємо Його пробудити в усіх серцях прагнення примирення та братерства. До Нього підносимо наше благання.
Дитя Ісусе, даруй мир і згоду Близькому Сходові та всьому світові. Підтримай тих, які надають гуманітарну допомогу населенню, змушеному втікати зі своєї батьківщини; втіш афганський народ, який уже понад сорок років зазнає важких випробувань через конфлікти, що змусили багатьох залишити країну.
Царю людства, допоможи політичній владі примирити суспільства, спустошені напруженням та протиріччями. Підтримай народ М’янми, де нетерпимість і насильство часто вражають також і християнську громаду та місця культу, затьмарюючи мирне обличчя цього населення.
Стань світлом і підтримкою для тих, які вірять і діють, прямуючи також і проти течії, на користь зустрічі та діалогу, і не дозволь, аби в Україні поширювалися метастази злоякісного конфлікту.
Князю миру, допоможи Ефіопії наново віднайти дорогу примирення та миру шляхом щирих дебатів, які на перше місце ставлять потреби населення. Почуй волання населення Сахелю, що зазнає насильства з боку міжнародного тероризму. Зверни Свій погляд на народи країн Північної Африки, які страждають від поділів, безробіття й економічної нерівності; полегши терпіння численних братів і сестер, які зазнають страждань через внутрішні конфлікти в Судані та в Південному Судані.
Вчини, аби цінності солідарності, примирення та мирного співжиття переважили в серцях народів американського континенту, через діалог, взаємну пошану та визнання прав і культурних цінностей усіх людей.
Божий Сину, втіш постраждалих від насильства над жінками, яке поширюється в цей час пандемії. Дай надію дітям і підліткам, які зазнають цькування та зловживань. Принеси втішення та близькість похилим віком, особливо, тим найбільш самотнім. Даруй спокій і єдність сім’ям, що є першочерговим місцем виховання та основою суспільного полотна.
Боже-з-нами, подай здоров’я хворим і натхни всіх людей доброї волі знайти найпридатніші рішення для подолання кризи в охороні здоров’я та її наслідків. Вчини серця великодушними, щоби необхідні засоби лікування, особливо, вакцини, досягли найбільш потребуючого населення. Винагороди усіх тих, що виявляють увагу та жертовність у піклуванні родичами, хворими і найслабшими.
Вифлеємська Дитино, дозволь якнайшвидше повернутися додому численним військовополоненим, цивільним і військовим, нещодавніх конфліктів, і тим, які ув’язнені з політичних причин. Не залиш нас байдужими перед обличчям трагедії мігрантів, біженців і шукачів притулку. Їхні очі вимагають від нас не відвертати погляд, не зрікатися людяності, яка нас поєднує, засвоїти їхні історії та не забувати про їхні трагедії.
Віковічне Слово, що стало тілом, вчини нас турботливими супроти нашого спільного дому, що також страждає через нашу недбайливість, з якою ми часто до нього ставимося, та спонукай владу укласти ефективні угоди для того, щоби майбутні покоління могли жити в середовищі, що шанує життя.
Дорогі браття і сестри,
є чимало труднощів нашого часу, але ще сильнішою є надія, бо «дитя народилося для нас». Він – Боже Слово, але став не-мовлям, спроможним тільки плакати й потребуючим усього. Він захотів вчитися говорити, як кожна дитина, щоб ми навчилися слухати Бога, нашого Отця, слухати одні одних та вести діалог як брати та сестри. Христе, народжений для нас, навчи нас прямувати з Тобою стежками миру.
