Багато християн вважають Різдво Христове найбільшим радісним святом, під час якого прославляємо разом з Новонародженим Дитятком Ісуса Пречисту Діву Марію і св. Йосифа Обручника, які творять Пресвяту Родину.
Пречиста Діва та св. Йосиф походили з роду царя Давида. Марія з самого раннього дитинства смиренно виявляла свою побожність в любові до Господа Бога. Будучи покірною, як ніхто, роздумувала про відкуплення людського роду. Її святість відчували ті, хто був поруч з нею в Єрусалимському храмі, в якому вона перебувала до чотирнадцяти років. Багато юдеїв, мабуть, знали про неї, тому що вона своєю добротою випромінювала надзвичайну любов до Бога і до ближніх. Своєю мудрістю і знаннями Святого Письма Марія перевершувала усіх дівчат, які перебували в храмі. Будучи вродливою дівчиною, вона своєю покорою і смиренністю завжди була готова послужити іншим дівчатам та своїм вихователькам. Та наперекір звичаям свого народу вона складає обітницю дівоцтва у Єрусалимській святині. Це могло відбутися перед заручинами зі св. Йосифом.
Святого Йосифа Святе Письмо називає праведником. Він відзначався всіма Божими й моральними чеснотами і був справді достойним того, щоб стати законним чоловіком для Непорочної Діви Марії та законним батьком Ісуса Христа, хоч у дійсності він став для Марії обручником, а для Ісуса – опікуном.
Марія та Йосиф про Божий план нічого не знали. Вони про шлюб не тільки не думали, але з великої любові до Бога прирекли своє життя в чистоті в непорушному дівоцтві. Бо св. Йосиф також у своїй молодості склав перед Богом обітницю чистоти.
Родичі, а передусім священники пригадали Йосифові й Марії, що вони походять з царського роду Давида, а згідно з юдейським законом остання дочка вигасаючого роду Давида має обов’язок вступити в подружній стан з одним зі своїх кревних, щоб продовжити існування Давидового роду. Ймовірно, Йосифові було відомо про Марію, він знав про неї та про її святість, коли вона перебувала в Єрусалимському храмі.
Коли відбулись заручини, Йосиф сяяв від радості. Усі прийшли його привітати, бо вбачали, що це найкраще подружжя в Ізраїлі. При першій зустрічі Йосиф з Марією обговорили і запевнили виконати своє бажання: зберегти назавжди дівоцтво. Йосиф зрозумів, що Марія цілковито віддається Божому провидінню. У своєму серці відчув, що він ніколи не був таким щасливим, а особливо тоді, коли Вона молилася і він був поруч з нею.
Любов Святого Подружжя нам не під силу зрозуміти. Це була досконала любов двох сердець, відданих Божому провидінню. Адже вони посвячують своє життя жити в чистоті, щоб прискорити прихід Сина Божого, який повинен відкупити світ з неволі гріха.
Як тільки звершилась шлюбна церемонія, молоде подружжя прибуло в Назарет, де Йосиф мав свою теслярську майстерню. Згідно з традицією, заручені молодята упродовж першого року не повинні були жити під одним дахом. Лише через рік чоловік ішов по дружину і приводив її до власного помешкання. Тому молодятам і на думку не спадало порушити юдейський звичай.
Про Благовіщення ангела Гавриїла Марії Йосифові не було нічого відомо. Марія дала згоду Богові народити Сина Божого: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову» (Лк. 1, 38). І в цей час зійшов Дух Святий на Марію, як говорив до неї ангел: «Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить» (Лк. 1, 35). Таємницю Благовіщення Марія носила в собі і нікому про це не говорила. Її могли б прийняти за божевільну, якби вона зробила спробу якось передати про це своїм рідним. А що вже говорити, що відбувалося в ній самій. Як пояснити Йосифові, що вона вагітна силою Святого Духа? Та як він у це повірить? Марія покладається на Бога, що лише Він відкриє праведнику дорогу в безвиході. Марія молиться ще з більшою ревністю.
Після повернення Марії від Єлизавети з’явилась підозра жінок з Назарету, що вона вагітна. Марія розповідала про своє перебування у Єлизавети, про народження Івана і раптове зцілення Захарії… Усі дякували Богові за такі чуда.
З часом Йосиф мусів визнати очевидність, що Марія була вагітна, хоча до цього відкидав це, як тільки міг. Він волів непохитно вірити у чистоту своєї дружини, ніж повірити своїм очам. Він не міг повірити, що Марія згрішила. А може це насильство? Але чому вона про це йому нічого не сказала? Різні думки снували у голові Йосифа. Як вирішити це все? Якщо тут існує зрада, то повинно відбутись каменування. Саме він, як її чоловік, перший повинен кинути камінь і нанести смертельний удар, а потім всі решта каменують винувату. Однак, «Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити» (Лк. 1, 19).
Для Йосифа і таке рішення було надзвичайно болючим. можна собі уявити, що це для нього означало. Марія в цей час ще з більшою ревністю молиться, щоб усе прояснилося. Вона добре відчуває страждання Йосифа. Як Йому це все пояснити? Та чи він повірить? Тому вона повністю покладається на Бога. Для Йосифа залишати Марію – це неймовірне пережиття. Він не спить, Його мучить тривога. І ось у легкому сні ангел сказав йому: «Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить сина, і ти даси йому ім’я Ісус, бо Він спасе народ свій від гріхів його» (Лк. 1, 20-21).
Йосиф після такого сну, як ніколи, був радісним. Він зрозумів, що слова ангела є об’явленням Божим, і йде вранці до Марії й розказує про це. Тоді Марія розповіла добру звістку ангела Гавриїла. Вона вибачається, що так довго змушувала терпіти таке важке випробування. Вони попросили пробачення один в одного. Їхні серця були переповнені неймовірним щастям і радістю. Але у Йосифа виникає протилежний сумнів, що він негідний такої дружини, адже вона носить у своєму лоні Божого Сина і тепер буде для нього надто святою. Такі думки знову розбудив диявол в голові бідолашного теслі.
Марії знову довелось докладати багато зусиль, щоб переконати Йосифа протистояти спокусі та з послухом прийняти Божий задум. Хіба не сам Господь обрав для неї його бути хоронителем? Діва Марія пригадала слова ангела Гавриїла: «Не бійся… нічого бо немає неможливого в Бога» (Лк. 1, 30, 37).
Перед народженням Ісуса Христа Марія з Йосифом прийшли до Вифлеємської печери, яка на той час була стаєнкою для овець і худоби, яких випасали пастухи на Вифлеємських пагорбах. Стаєнка була не прибрана, а на підстилці сіна лежав віл, який легко піднявся. Це було його місце і він став біля ясел. Йосиф зняв тюки з осла, доклав свіжого чистого сіна і невдовзі Марія вже мала свою кімнатку й постелю.
Через декілька годин Марія народила Божого Сина. Вона тривожно споглядала на маленьке своє Дитя і Дитя Боже. Що робити? Обожнювати і молитися до Нього, нагодувати грудьми як свого Сина, покласти на своїх колінах і споглядати на Нього? «Вона сповила його та поклала в ясла» (Лк. 2,7). Такий був Божий задум. Божий Син прийшов до людей і оселився посеред смиренних тварин – вола й осла.
Розгублений Йосиф стояв на колінах і не знав, чим їй допомогти. Він дивився на Новонароджене Дитя і думав, чому кращого місця не знайшов для Нього.
Всі ці думки розвіяла Марія, коли сказала йому взяти Дитятко на руки. Обережно взявши з ясел Дитя на руки, подібно як священник на Службі Божій піднімає з дискоса Агнця, Йосиф безмежно зрадів. Але тут же почув шум ззовні. Чути було збуджені людські голоси, мекання овець, дзвонили дзвіночки, хтось пронизливо грав на сопілці. Йосиф поклав Дитятко знову в ясла і настрахався, що пастухи можуть їх прогнати, оскільки стаєнка належала їм.
Раптом Йосиф бачить, як у стаєнці появились пастухи з вівцями і стали навколішки, щоб поклонитися Новонародженому Дитятку. Один з пастухів почав розказувати, як ангел Господній навідався до них і сказав: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, Він же Христос Господь. І ось вам знак! Ви знайдете Дитя сповите, що лежить в яслах» (Лк. 2, 10-12).
Бідолашні пастухи не зрозуміли, що це все означало. «Марія і Йосиф, хоч були попереджені ангелами про Дитя, дивувалися тому, що їм звістили пастухи» (пор. Лк. 2, 18). Пастухи все, що зі своєї убогості змогли подарувати, залишили Пресвятій Родині і під галас звуків сопілок, дзвіночків та бубна, співали: «Слава на висотах Богові й на землі мир людям благовоління» (Лк. 2, 14).
Дорогий брате (сестро), подумайте, як ви сприйняли Новонароджене Дитятко Ісуса. Не тривожтеся, що навколо вас життєві негаразди. Віддаймося повністю Пресвятій Родині, тоді нас ніколи не залишить Господь, «бо з нами Бог».
Молімося до Новонародженого Дитятка Ісуса, Пречистої Діви Марії та святого Йосифа за спокій у наших серцях і в наших родинах, за злагоду і порозуміння в наших громадах, за мир і добробут в Україні та в цілому світі.
о. Мелетій БАТІГ, ЧСВВ
(За повістю о. Ґійома де Мантьєра «Марія з Назарету»).
