Тридцять років тому святий Папа Іван Павло ІІ вперше започаткував Міжнародний день недужого. Папа ініціював обрати для події 11 лютого – день, коли Господь через Богородицю торкається та зцілює хворих у Люрді. Про важливість встановлення Дня недужого та необхідність виявлення опіки над хворими розповів о. Ярослав Рохман, голова Комісії у справах душпастирства охорони здоров’я Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.
Щороку з нагоди цього дня Папа пише послання, в якому говорить про найважливіші акценти, які він розставляє з огляду на медичну сферу, що функціонує на цілій земній кулі. Цьогоріч тема звучить так: «Будьте милосердні, як милосердний отець Ваш на небі» (Лк. 6, 36). Папа говорить про те, що ми покликані стати милосердними. Кожен з нас, не лише духівники чи медичні працівники, покликаний допомагати, утішати, розраджувати стражденних: «Милосердя Бога поєднує в собі вимір справжнього батьківства і справжнього материнства» (пор. Іс. 49, 15), оскільки Він дбає про нас, як сильний отець і найніжніша мати, з незмінним бажанням дарувати нам нове життя у Святому Дусі».
«Цікаво, що зазвичай, коли ми думаємо про Бога, підсвідомо уявляємо постать чоловіка. Але це не так, тому що Бог є Духом. Папа наголошує на тому, що Бог має якості і чоловіка, і жінки. Людині важко це компонувати в голові, тож Папа підкреслює, що Бог є сильним Отцем, який дбає, і найніжнішою Матір’ю, яка опікується», – зазначив о. Ярослав.
Також у своєму посланні Папа роздумує про милосердя Отця в особі Ісуса. Якщо подивитися на земне життя Христа, то бачимо, що Він постійно зцілював. Чому ж зцілення є таким важливим у діяльності Ісуса Христа? Як відповідь, Папа наводить слова визначного мислителя ХХ століття Еммануеля Левінаса: «Страждання спричиняють цілковите відокремлення, і саме з цього цілковитого відчуження народжується звертання до іншого, клич до іншого». Особа, яка перебуває в хворобі, змушена звертатися за допомогою до інших. Господь зробив так, що, якими б ми не були сильними, як би не подбали про власну безпеку, в часі страждань потребуємо допомоги ближнього. Папа каже: «Звідси походять важливість і необхідність можливості віднайти поруч себе тих справжніх свідків Божої любові, котрі, на взір Ісуса, цього справжнього Вітцівського милосердя, могли би пролляти на рани недужих оливу розради і втіхи та вино сподівання й надії».
«Ми завжди можемо запропонувати людям надію. Спершу можемо поділитися людською надією – словами підтримки, спільним часом, перебуванням поруч, використанням Таїнства Присутності. Згодом існує наукова надія, яка говорить про досягнення в медицині чи винайдення нових ліків. І звісно ж – Божа надія, яка обіцяє підтримку Господа. В Євангелії ми не знаходимо місця, де Ісус каже, що в житті у святості не буде страждань, спокус, горя. Господь каже, що спокуси будуть, але Він обіцяє нам бути поруч. Психологи одноголосно стверджують, що духовність є фундаментальним фактором, який допомагає людині перенести страждання», – наголосив душпастир.
Папа звертає особливу увагу на постать недужого, який є важливішим за свою недугу. Якщо говорити про реалії сьогодення, то люди більше говорять про сам вірус, вакцинацію і часто забувають про хворих, які стають статистикою.
«Іноді неможливо потрапити в палату до хворих, оскільки вони заразні і змушені залишатися в ізоляції. Попри це ми повинні підтримати хворого, почувши його потреби. В сучасному світі маємо ґаджети, які дозволяють морально перебувати з особою, яка фізично ізольована. В нашому капеланстві сьогодні досить розповсюджений досвід служіння в режимі онлайн. Оскільки людині, яка хворіє на Covid-19, буває непросто переосмислити і прийняти той факт, що молитвою і діянням Церкви, збуджуючи в собі щирий жаль, вона може отримати прощення гріхів. Тож, коли на зв’язку є душпастир, недужий може отримати цю розраду», – ділиться досвідом капеланства в умовах пандемії о. Ярослав.
Папа говорить про душпастирство в охороні здоров’я, як про доволі новий, але дуже важливий вид служіння: «Бути близькими до потреб недужих та дбати про духовну опіку над ними не є завданням тільки і виключно окремих, спеціально призначених для цього служителів, адже заклик відвідувати недужих Христос адресував усім Своїм учням. Скільки недужих, скільки осіб старечого віку живуть у своїх помешканнях у цілковитій самотності, очікуючи, щоби хтось їх відвідав! Служіння втіхи і розради є завданням кожної охрещеної особи, яка має пам’ятати слова Христа: «Я хворим був – і ви провідали Мене» (Мт. 25. 36)».
Особливу роль у медичній сфері відіграють самі місця милосердя та опіки. Варто пам’ятати, що лікарні постали саме з монастирів, де були перші спроби лікування недужих. Сьогодні важливо підтримувати дорогоцінний скарб – католицькі медичні інституції – наукові або лікувальні установи.
«У нашій Архієпархії маємо таку ласку – роботу Лікувально-діагностичного центру святого Луки. Це перлина Архієпархії, де здійснюють своє служіння медичні працівники, які з великим пієтетом ставляться до хворих, допомагають одужати і отримати розраду. Саме розрада спілкування є фундаментальним виміром будь-яких відносин, особливо стосунків з пацієнтом», – каже капелан.
Комісія душпастирства охорони здоров’я поціновує цей день і бачить у ньому нагоду поспілкуватися з медичними працівниками усіх установ.
«Ми проводимо конференції, де відбувається зачитування послання Папи і його жваве обговорення, тому що воно аплікується до окремих викликів кожної установи. В цей час важливо почути медичних працівників, щоб знайти шляхи втілення добрих проєктів допомоги. В кожній установі міста та області є медичні капелани, тому в кожній лікарні відбудуться зустрічі в контексті Дня хворого», – розповідає о. Ярослав.
До слова, в Івано-Франківській Архієпархії у різних медичних закладах міста та області душпастирське служіння здійснюють 37 медичних капеланів. Список з іменами капеланів, вказаними номерами телефонів та інформацією про місця їх служіння усі охочі можуть знайти на сайті Івано-Франківської Архієпархії.
«Усі хворі мають різні потреби. Не лише в кризовій ситуації потрібен капелан, але і в періоди реабілітації. Часто у людини на ліжку хвороби відбувається переосмислення цінностей, бажання змін у житті. І саме в цьому моменті капелан має вірно направити особу. Люди часто бачать хворобу, як наслідок гріха. Це не правда, адже не існує такого поняття, як родовий гріх. Кожна людина особисто відповідає за свої вчинки. Важливо провадити своє життя у руслі святості, бажаючи та шукаючи глибокого єднання з Богом», – підсумував голова Комісії у справах душпастирства охорони здоров’я.
Вікторія ГАВАЛЕШКО.
