Сотні прикарпатців та вимушених переселенців з власної ініціативи та за підказкою священників виготовляють вервиці для вояків Збройних Сил України. Вервиця — це особлива річ для кожного християнина. У непрості часи боротьби зі злом вервиця є могутньою духовною зброєю, через молитву на якій відбувається єднання з Богом та Його Пресвятою Матір’ю, Яку називають Царицею Вервиці. І ніхто нічого й ніколи не може вчинити людині, поєднаній із Всевишнім, із Його надмогутньою силою та надпотужною ласкою Пресвятої Діви. Тому вервиці для вояків, що боронять зараз Україну, дуже потрібні. Де, як і хто виготовляє вервиці на Прикарпатті?
Підлюте: духовна зброя від переселенців
«У нашому реколекційно-катехитичному комплексі УГКЦ є понад 100 вимушених переселенців з Київщини, Харківщини, Житомирщини, Донеччини, які в нас отримали безпечне перебування, житло, харчування і при потребі медичну допомогу, — розповідає отець Василь Філіпович, адміністратор комплексу у Підлютому. – Усі ці люди переважно православні, і про вервицю або дуже мало, або взагалі нічого не знали. Проте, опинившись у нас, вони про неї дізналися».
До людей, які знайшли мир та спокій у Підлютому, почали приїздити брати-семінаристи, які попередньо плели вервиці разом з учасниками молодіжної спільноти з Перегінського деканату «Творім добро». Семінаристи розповіли і про історію вервиці, і про силу молитви. Отож люди почали молитися, брати участь у Літургіях та Хресних дорогах.
Синій та жовтий бісер для вервиць та хрестики привозять семінаристи. Брат Микола Король провів майстер-клас із виготовлення вервиць. Усі переселенці уважно слухали і навчалися. Зараз більше 100 вервиць передали нашим захисникам на фронт.
Голинь: намолені подарунки
«У церкві Покрови Пресвятої Богородиці, що в селі Голинь на Калущині, вже давно плетуть вервиці для вояків. Ще коли розпочалася ООС (АТО), ми допомагали нашим хлопцям та плели й пересилали на Схід вервиці, — мовить отець Анатолій Козак, протопресвітер Голинського протопресвітеріату. — Закупити матеріали для вервиць допомогли сільські підприємці. Бісер та іншу фурнітуру вибирали наші голинські майстрині парафіянки».
Окрім того, що в Голині плетуть вервиці, люди ще й моляться. Щодня о 17.00 у церкві відбувається молитва. Люди проказують сім богородичних вервиць. Одночасно, коли одна група людей молиться, інша — з молитвами, гарячими серцями, сповненими любові, вірою в перемогу, надією на Божу допомогу й милосердя, виготовляє духовну зброю. А коли на фронт вирушає чоловік із села, то він обов’язково приходить до церкви, сповідається, причащається, а священник його благословляє та дає освячену вервицю.
Також священник та парафіяни співпрацюють із Архієпархіальним управлінням, плетуть сітки, виготовляють сухі борщі у вакуумній упаковці, тушкованки, допомагають переселенцям, приймають і роздають допомогу волонтерів з-за кордону. Є у церкві й спеціальний створений у час війни фонд, кошти з якого перераховують ЗСУ.
Брошнів-Осада: воякам – від юних волонтерок
«15-16-річні дівчата-старошокласниці із нашого селища плетуть вервиці для вояків. Так ми підтримуємо нашу армію та наближаємо перемогу, — розповідає Уляна Тарасевич, волонтерка, студентка Івано-Франківського фахового коледжу Прикарпатського Національного університету імені Василя Стефаника. — Ми збираємося у місцевому ліцеї і плетемо. За день можемо виготовити 30-40 вервиць на один десяток. Плетемо такі тому, що вони зручні для тримання в руці під час бою. Працюємо з молитвою, з хорошим настроєм, з побажанням миру, сили, здоров’я, невразливості для наших захисників».
Бісер для волонтерського рукоділля дівчатам дали старші волонтери, хрестики — троє священників Брошнів-Осадського греко-католицького храму. Вони й освячують вервиці. Юна волонтерка цілком по-дорослому слушно каже, що Божа опіка для вояків — найголовніше для них, для тих, хто в тилу, хто за кордоном, важлива і милість Господня для України, для миру, для майбутнього. Наразі юні волонтерки вже відправили воякам понад 200 вервиць.
Сабіна РУЖИЦЬКА.
