12 духовних порад від владики Венедикта Алексійчука, єпископа Єпархії Святого Миколая Чудотворця із осідком у м. Чикаго (штат Іллінойс, США), для вдалого і плідного завершення Великого посту.
Про це пише пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ.
Сучасній людині найбільше потрібно постити від власного егоїзму. У цей час вона занадто сильно зосереджена на собі, не чує голосу ближнього, зрештою, вже не чує себе. Це заважає їй краще подивитися на себе, на інших і на світ як на створіння Господа;
Людині слід відмовитися від власного егоїзму, однак я би рекомендував не ставити собі на час посту занадто великі цілі. У духовному житті важливо розпочати з невеликих речей і систематично над ними працювати;
Для нас піст — це не лише питання «їсти чи не їсти», а вміння відмовитися від того, від чого відчуваємо залежність, без чого, як нам здається, не можемо прожити;
Коли ми прагнемо до Бога і бачимо, що нам щось заважає йти цієї дорогою, тоді обмежуємо себе саме у цьому […]. Наприклад, одного із святих Отців запитали, як багато можна їсти. Він відповів: «Стільки, щоб залишити місце для Бога»;
Піст — це не лише те, що мене обмежує в чомусь. Радше навпаки: усуває все те, що не дає мені бути з Богом, адже кожен із нас має якість свої прив’язання;
Ми мусимо зрозуміти, що не народжуємось із цим пристрастями, а набуваємо їх протягом нашого життя. Тому піст — це нагода позбутися того, що ми набули і що нам невластиве;
Інколи людина понакладає на себе багато різних молитовних правил і аскетичних практик, тих чи інших обмежень і потім сама стає їхнім заручником. Найважливіше в аскетичній практиці — це те, щоб усе, що ми робимо, наближало нас до Бога. Якщо ті чи інші наші подвиги не наближають нас до Бога, це означає що щось йде не так;
Закохана людина теж собі робить аскезу: повинна приділити час тій людині, в яку закохана, а не комусь чи чомусь іншому. Тому у моєму розумінні аскеза — це не робити того, що мене віддаляє від Бога, заважає бути з Ним;
Християнин має бути завжди стриманий. Слова «аскет» і «атлет» мають одне і те ж саме походження — це той, хто постійно вправляється. Тому аскеза завжди повинна бути постійною, замало лише один день стриматися від чогось;
Постити — не лише не їсти, але і не надавати забагато значення земним речам і справам, щоб через це не мати достатньо часу духовні речі;
Важливіше придивитися до себе самого та визначити те, від чого ми залишаємося залежними. Адже піст виконує ту ж саму функцію, що і молитва: молитва дає нам нагоду бути із Богом, а піст усуває те, що нам не дозволяє із Ним бути, те, від чого ми є залежними;
У розповіді про Гуллівера та ліліпутів, головний герой потрапляє у країну ліліпутів, де його волосся ліліпути зв’язують маленькими частинами за ниточки і він не може поворушитися. Також і нам видається, що ми не чинимо великих гріхів, однак, ми як той Гулівер прив’язані цими маленькими речами. Тому, час посту — це час відв’язувати себе та обмежувати у тому чи іншому. Подумаймо, що кожен із нас є чимось прив’язаний, кожному із нас від чогось треба посту.
