Сьогодні завдяки єдності нашого народу сотні тисяч українців отримують необхідну допомогу від волонтерів, які опиняються поруч у найскладніші моменти. Благодійна організація «Мальтійська служба допомоги» працює в Івано-Франківську ще з 1991 року, і сьогодні продовжує якісно реагувати на запити в суспільстві, невтомно дбаючи про потребуючих у вирі страждань війни.
Про основні напрямки діяльності організації, значення в ній Церкви та секрети завзятості й сміливості мальтійських волонтерів нам розповів капелан Мальтійської служби допомоги – о. Андрій Заліський.
– Сьогодні існує багато волонтерських організацій та ініціатив для допомоги потребуючим. На Вашу думку, чим серед інших вирізняється Мальтійська служба допомоги?
– Мальтійська служба збирає навколо себе волонтерів – людей, які хотіли б допомагати іншим у такий спосіб, в який вони можуть та вміють. Коли організовуємо ту чи іншу працю, знаходимо людей, які, стаючи мальтійцями, впродовж цілого свого життя стараються жити цим духом взаємодопомоги та жертовності. Наше гасло – «збереження віри та допомога потребуючим». Щоб зберегти нашу духовність та зрозуміти, що правдива віра полягає у вмінні любити Бога та ближнього, маємо виявляти любов не тільки у співпереживанні, але й у діяльності. Милосердя – це любов у спецодязі.
– Як у роботі організації залучена Церква та якою є роль капелана?
– Дана організація є католицькою, і роль духовності в ній – допомогти людям знайти стрижень, основу і мотивацію. Рано чи пізно фізичні сили завершуються. Тим паче бути волонтером – це не тільки носити певну відзнаку на одязі, це спосіб життя. Завдання капелана – допомогти бачити у волонтерстві дещо більше, ніж поодиноку акцію. Адже людина повинна навчитися віднаходити сили там, де вона знаходиться, вести спосіб життя з правдивим небайдужим поводженням у різних життєвих ситуаціях.
– Ще до війни організація була активно залучена у житті містян. Що роблять мальтійці сьогодні в цих надскладних обставинах?
– З першого дня війни Мальтійська служба розгорнула кризове містечко, яке функціонує для потребуючих. Сьогодні є декілька напрямів. Перший – польова кухня, яка знаходиться біля Катедрального собору і пропонує потребуючим гарячий чай та готує теплі обіди. Наші польові кухні ми розгорнули у Львові, Збаражі, Южноукраїнську. Також івано-франківські мальтійці відкрили таку кухню на пункті перетину кордону на Краковці, де годинами чи навіть цілими добами українці чекали на перетин кордону. Там ми зуміли надати нашим людям допомогу у вигляді гарячих їжі та напоїв.
Наступний пункт діяльності – навчання з надання першої медичної допомоги. В кризовому містечку є намет, де щоденно усіх бажаючих навчають надавати першу допомогу. Курс про те, як рятувати життя, триває близько півтори години, і розповідає найосновніші моменти. Таке навчання рятувальники та волонтери можуть проводити для окремих груп.
Також на теренах Польщі, у м. Катовіце, функціонує Мальтійський хаб (транспортний вузол) – місце, куди партнери та волонтери звозять усю гуманітарну допомогу, а звідти вже відправляють туди, де виникає найбільша потреба. В Івано-Франківську так само існує хаб, який розсортовує допомогу – медичні та технічні засоби, а також харчі.
Для тимчасово переселених людей з дітьми ми створили так званий «безпечний простір». Батьки можуть приводити своїх дітей, а тут з ними працюють, щоб повернути дітям відчуття безпеки та зацікавити їх, щоб перемогти неспокій у дитячих серцях. Для тих, кому це необхідно, спеціалісти надають безкоштовну психологічну допомогу.
– А тепер про цифри. Скільком потребуючим вдалось допомогти Мальтійським волонтерам? Як багато учасників трудиться у мальтійських командах?
– З самого початку роботи польової кухні вдалося приготувати 150 тисяч порцій їжі та 50 тисяч порцій чаю.За цей час волонтери видали 400 тонн гуманітарної допомоги, а курс надання першої медичної допомоги пройшли майже 3 тисячі осіб. Також від наших друзів-добродіїв ми отримали 5 автомобілів, а дві карети швидкої допомоги вже передали на схід України.
Раніше мальтійців загалом було близько 200 волонтерів, та на час війни наша чисельність зросла. Варто наголосити на тому, що навіть якщо колишні учасники з певних причин вже не можуть долучатися до наших акцій, то мальтійство залишає по собі інший спосіб мислення та активну дієвість. Адже, як волонтери, вони і в майбутньому залишаться активними та небайдужими. Це і є правдива людяність, якою маємо жити.
– Отче Андрію, Ви щовечора провадите онлайн-молитву за мир, за усіх, хто страждає, за військових і нужденних. Як виникла така молитовна ініціатива та хто долучається?
Коли тільки розпочалась епідемія коронавірусу, з’явилась така ідея – провадити молитву в інтернеті. Це була акція Мальтійської служби, щоб у час карантинної ізоляції люди не почувалися самотніми. А щоб відчувати духовну підтримку, після молитви на вервиці люди мають можливість послухати також духовне слово. В моїх думках проведення молитви було заплановане на кілька місяців, допоки не відступить ковід. Але, коли я хотів припиняти, люди просили продовжувати молитовну акцію, якій вже вдалося пережити цю епідемію. Тепер ми спільно переживаємо війну. Коли приходять такі загострені ситуації, кількість людей на молитвах збільшується, бо розповсюджується наша ментальність «Як тривога, то до Бога» (посміхається). Сьогодні близько 1200 родин єднаються в цій молитві онлайн, щоб відновити внутрішню мотивацію, відчути присутність Бога та черпати відвагу боротися з тим злом, яким би великим воно не було.
– І насамкінець, що Ви побажаєте читачам «Нової Зорі»?
– Вірити в Бога і нашу державу. Я сьогодні особливо наголошую на тому, щоб не допускати в наші серця ненависть та зло, бо воно нас лише ділить. Потрібно єднатися, а єднати може тільки любов. Менше думаймо про росіян, більше радіймо і тішмося нашому народові та державі. Єднаймось у молитві та праці, і з Божою допомогою зуміємо захистити й відбудувати нашу Україну.
Розмовляла Вікторія ГАВАЛЕШКО.
