Концепція свободи слова у соціальних мережах була гарячою темою протягом останніх років. Багато католиків рішуче виступають як за певні обмеження, так і проти них.
Католицька Церква писала про свободу слова у різних документах, висвітлюючи як її переваги, так і проблемні місця.
Право на висловлення громадської думки
Пастирська конституція Другого Ватиканського собору Gaudium et spes пояснює, що «сучасне гостріше почуття людської гідності породила у багатьох частинах світу спроби встановити політично-правовий порядок, який забезпечив би кращий захист прав людини у суспільному житті. До них належить право вільно збиратися та утворювати асоціації, право висловлювати власну думку та сповідувати свою релігію, як публічно, так і приватно».
Церква визнає, що кожному потрібно дати можливість висловити свою думку. Це добре і похвально, але у той самий час це повинно бути у межах правди.
«Такий підхід припускає, що у межах моралі та загальної користі людина може вільно шукати істину, висловлювати свою думку та оприлюднювати її; що вона може займатися будь-яким мистецтвом на свій розсуд; що вона може користуватися правдивою інформацією про події публічного характеру. Що стосується публічного авторитету, необхідно зробити все можливе, щоб культуру не відвернули від її належної мети і не перетворили на інструмент політичної чи економічної влади» (Gaudium et spes, 59).
У кожного повинна бути можливість висловлювати свою громадську думку, але це має бути у контексті моральної істини. Основна проблема цієї настанови полягає у тому, що багато з тих, хто має владу, не сформовані християнською істиною, а тому неминуче дозволяють своїм переконанням формувати свої рішення.
Захист суспільства від зловживань
ЗМІ Церква завжди заохочувала використання ЗМІ, але не тоді, коли це призводить до деградації суспільства. Декрет Другого Ватиканського собору Inter mirifica пояснює цю динаміку свободи.
«Той державний орган, який на законних підставах піклується про здоров’я громадян, зобов’язаний шляхом оприлюднення і ретельного виконання законів здійснювати належний і ретельний нагляд, щоб не завдати серйозної шкоди суспільній моралі та добробуту суспільства через базове використання цих засобів масової інформації. Така пильність жодним чином не обмежує свободу окремих осіб чи груп, особливо там, де немає належних запобіжних заходів з боку тих, хто професійно користується цими ЗМІ.
Необхідно приділяти особливу увагу захисту молодих людей від друкованої продукції та виступів, які можуть бути шкідливими у їхньому віці» (Inter mirifica, 12). Коли медіаплатформа починає завдавати шкоди суспільству, Церква рекомендує регулювати її використання та суворо стежити за нею. Протягом останніх років це стало важче робити завдяки Інтернету та глобальному охопленню соціальних мереж.
Тому в цих умовах особиста відповідальність стала ще важливішою. Хоча Церква дає нам слушні вказівки, не існує чіткого бачення того, як реалізувати їх у занепалому світі, тому ми повинні знати про численні способи, якими соціальні мережі можуть завдати шкоди, особливо — молоді.
Джерело: CREDO
